Розділ «8. Майнове страхування»

а) письмової заяви по формі, встановленій страховиком, або іншим чином, зручним для страхувальника, який виявив бажання укласти договір страхування;

б) переліку та вартості електронних баз, носіїв електронних даних із зазначенням місця їх знаходження;

в) переліку та вартості цінних паперів на електронних носіях, що використовуються страхувальником у своїй роботі і що знаходяться на збереженні в депозитарії або в самого страхувальника;

г) копій угод по обслуговуванню клієнтів страхувальником або переліку угод по обслуговуванню клієнтів страхувальником з визначенням найменування, вартості робіт, товарів, послуг та строку їх виконання;

ґ) інших документів, необхідних для формування уявлення про ступінь ризику, пов'язаного зі страхуванням електронних баз даних (умови експлуатації, характеристика приміщень, де знаходяться комп'ютерні системи, канали електронного, телексного зв'язку тощо).

д) за необхідності — на підставі результатів огляду (експертизи) електронних баз даних та комп'ютерних систем страхувальника, що визначені в його заяві.

При огляді проводиться оцінка надійності систем фізичної безпеки і внутрішньої організації діяльності страхувальника. Експерти знайомляться із системою добору персоналу, організацією внутрішнього контролю за діями співробітників, методиками перевірки платіжних доручень, що надходять до страхувальника, цінних паперів, наявних коштів, наявності періодично обновлюваних дублікатів електронних баз у формі, що виключає несанкціонований доступ до них.

Укладаючи договір страхування, оформлюють довідку або опис з визначенням вартості електронних даних та програм комп'ютерних систем, яка засвідчується підписом керівника і головного бухгалтера, печаткою страхувальника.

8.5. Добровільне страхування майна підприємств, установ,організацій (крім вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ)

Об'єктом добровільного страхування майна підприємств, установ, організацій (крім вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ), є майнові інтереси, пов'язані зі збитками, що виникли внаслідок страхового випадку з майном, яке належить підприємствам або одержане ними згідно з договорами майнових наймів (якщо не застраховане в наймодавця) або взяте в інших організаціях чи населення для переробки, ремонту, перевезення, на комісію, зберігання.

З підприємствами можуть бути укладені договори страхування частини майна (окремого об'єкта, транспортних засобів, машин, будівель, обладнання, товарно-матеріальних цінностей) за повною вартістю (вибіркове страхування), зокрема майна, переданого в оренду, експонатів виставок, страхування на час ведення експериментальних або дослідницьких робіт

Договір страхування всього майна може бути укладений на балансову або договірну вартість або на певну її частину (процент). Якщо майно взяте на страхування на певну частину (процент), то всі об'єкти вважаються застрахованими на ту саму частину.

Договір страхування майна, одержаного підприємством за договором майнового найму або прийнятого ним від інших організацій і населення для переробки, ремонту, перевезення, на комісію або зберігання, укладається на повну вартість цього майна на підставі даних бухгалтерських звітів підприємств, яким належить це майно і документів про їх прийняття (з урахуванням зносу).

Основою для визначення суми відшкодування є дійсна вартість застрахованого майна на дату настання страхового випадку, яка визначається на основі нової вартості застрахованого предмета за вирахуванням зносу.

Дійсну вартість визначають:

— для обладнання, машин, інвентаря, предметів домашнього вжитку й особистого користування — як суму, необхідну для придбання майна, яке є цілком аналогічним тому, що загинуло, за вирахуванням зносу згідно з даними бухгалтерської звітності;

— для будинків та споруд — як вартість будівництва будівлі, споруди в даній місцевості цілком аналогічної тій, що загинула, з врахуванням зносу й експлуатаційно-технічного стану знищеної або пошкодженої будівлі, споруди згідно з даними бухгалтерської звітності;

— для товарів, виготовлених страхувальником, як незавершених, так і готових, — як витрати виробництва, необхідні для нового виготовлення, знищених або пошкоджених предметів, але не вище ціни продажу;

- для товарів, якими страхувальник торгує, а також для сировини, закупленої страхувальником, — як вартість за ціною, необхідною для повторної їх закупівлі, але не вище цін, за якими вони могли бути продані на дату укладення договору страхування. Дійсна вартість розраховується з урахуванням цін, які діють на дату укладення договору страхування. Якщо страхова сума, встановлена в договорі страхування, виявиться меншою від дійсної вартості застрахованого об'єкта на момент настання страхового випадку, сума збитку і витрати виплачуються пропорційно співвідношенню страхової суми і дійсної вартості застрахованого об'єкта. Відповідність страхової суми дійсній вартості встановлюється окремо для кожного застрахованого об'єкта або сукупності об'єктів, указаних у страховому полісі.

Якщо виявиться, що страхова сума значно перевищує дійсну вартість застрахованого об'єкта, як страховик, так і страхувальник може вимагати зниження страхової суми і відповідного перерахунку страхової премії. У всіх випадках виплата страхового відшкодування за збитками, враховуючи всі витрати, спрямовані на рятування майна, не повинна в цілому перевищувати страхову суму.