Розділ «Бгаґавад-ґіта Божественна пісня»

31. Усяк, хто мене, всюдисущого, свято шанує,

В мені він — при втіленні кожнім новому — існує.

32. Хто здатний однаково глянуть на лихо і щастя,

Того вже ніяким спокусам схитнути не вдасться».

33. «Цю йоґу, — озвався тут Арджуна, — звеш ти тотожність,

А де в ній, скажи мені, бачиш для руху спроможність?

34. Таж розум рухливий, ще й сповнений сили і сприту,

Не стримать його, як не стримать шаленого вітру».

35. «Так, Арджуно, — Крішна на це, — розум впертий безмірно,

Та волею можна його загнуздати, повір-но.

36. Той, хто над собою не владен, не звідає йоґи.

Владання собою і вправи — до неї дорога».

37. Та Арджуна знову спитав: «А який шлях такого,

Що серцем відпав і від йоґи й від діла земного?

38. Обидва шляхи поминувши, чи він не загине,

Чи геть не розтане, як в літньому небі хмарина?

39. Скажи-но мені, укріпи мою душу, о Боже:

Ніхто, окрім тебе, розвіяти сумнів не зможе».

40. «Ні тут, ні по смерті ніхто не загине, мій сину,

Бо хто ж доброчинний ступає на хибну стежину?