Розділ «Англіканство»

Англіканство — течія протестантизму, що виникла в Англії в середині XVI ст., коли англійський король Генрі VIII, який вступив з особистих причин в конфлікт з папством, заклав основи самостійної національної церковної організації. Тому з усіх течій протестантизму англіканство виділяється найбільшою близькістю до католицизму. Особливо помітна ця близькість в організаційному плані, оскільки Англіканська Церква повністю зберігає церковну ієрархію і три ступені священства (диякон, священик, єпископ, причому до перших двох ступенів в останнє десятиліття стали допускати й жінок). Крім того, у Церкві існують і два архієпископи. Архієпископ Кентерберійський вважається прима сом, тобто першим єпископом Церкви, її фактичним керівником, у той час як король (королева) — лише номінальний глава Церкви. Разом з тим, вирішальний вплив на справи Англіканської Церкви має Генеральний Синод Церкви Англії (І969), який збирається кілька разів на рік (в інших Англіканських Церквах — Генеральні Конвенції), де пропорційно представлені єпископи, нижче духівництво і делегати від мирян. Монарх володіє правом призначення вищих церковних ієрархів, скликання зборів духівництва і вважається останньою інстанцією у вирішенні богословських питань.

Тому рішення Синоду набувають чинності тільки після їхнього затвердження парламентом і монархом. Усього у світі налічується до 70 млн. прихильників Англіканської Церкви, більшість з яких живуть в Англії, Шотландії, Ірландії, Уельсі. Із середини XIX ст. діє свого роду координаційна рада розкиданих по всьому світі Англіканських Церков — Ламберпіські конференції, що скликаються кожних 10 років у Ламбертському палаці Лондона.