Розділ IV. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

5. Звільнення осіб рядового чи начальницького складу із служби цивільного захисту (крім осіб, які мають вислугу на службі 20 років і більше та звільнені із служби за станом здоров’я, за віком, у зв’язку із скороченням штату або проведенням інших організаційних заходів, осіб, які стали особами з інвалідністю I чи II групи, та членів їхніх сімей, а також членів сімей осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які загинули (померли) або пропали безвісти під час виконання службових обов’язків) є підставою для припинення права користування службовим житлом та виселення відповідно до законодавства.

6. Сім’ї загиблих (померлих) під час виконання службових обов’язків осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та працівників органів і підрозділів цивільного захисту, які потребують поліпшення житлових умов, забезпечуються житлом у позачерговому порядку, якщо не відпала в цьому потреба.

За сім’ями осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які загинули (померли) під час проходження служби, зберігається право на отримання житла, якщо вони потребують поліпшення житлових умов, якщо не відпала в цьому потреба.

7. Особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні із служби за станом здоров’я, за віком, у зв’язку із скороченням штату або проведенням інших організаційних заходів залишаються на такому обліку в органах та підрозділах цивільного захисту до отримання житла з державного житлового фонду або грошової компенсації за належне їм для отримання житло.

У разі смерті особи, звільненої із служби цивільного захисту з підстав, передбачених абзацом першим цієї частини, що перебувала на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, за членами її сім’ї зберігається право на отримання житла на загальних підставах або грошової компенсації за належне їм для отримання житло, якщо не відпала в цьому потреба, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених житловим законодавством, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

8. Особи з числа звільнених з внутрішньої служби державної пожежної охорони, з військової служби у військах цивільної оборони, які набули право на безоплатне забезпечення житлом, та члени їхніх сімей мають право на безоплатне отримання житла з державного житлового фонду або грошової компенсації за належне їм для отримання житло на умовах і в порядку, визначених Кабінетом Міністрів України";

статтю 121 доповнити частинами четвертою і п’ятою такого змісту:

"4. За сім’ями рятувальників, які загинули (померли) під час виконання ними службових обов’язків, зберігається право на одержання житла, у тому числі на умовах, передбачених контрактом, укладеним з рятувальником. Засновник аварійно-рятувальної служби або аварійно-рятувальна служба, в якій працював загиблий (померлий) рятувальник, спільно з відповідною місцевою державною адміністрацією, органом місцевого самоврядування, громадською організацією вирішують питання щодо забезпечення його сім’ї житлом протягом шести місяців з дня загибелі (смерті) рятувальника.

5. Рятувальники державних професійних аварійно-рятувальних служб після виходу на пенсію за наявності загального стажу роботи в таких службах на посаді рятувальника понад 20 років, а також у разі каліцтва, отриманого під час чи внаслідок виконання службових обов’язків, забезпечуються житлом місцевою державною адміністрацією за місцем проживання, а рятувальники комунальних професійних аварійно-рятувальних служб - органом місцевого самоврядування відповідно до законодавства";

3) статтю 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 15, ст. 190 із наступними змінами) викласти в такій редакції:

"Стаття 12. Забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей

1. Держава забезпечує військовослужбовців житлом або за їхнім бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання житло відповідно до цього Закону та інших законів України.

Військовослужбовці відповідно до законодавства можуть скористатися державною підтримкою для реалізації права на житло незалежно від рівня доходу.

Військовослужбовцям, які мають вислугу в календарному обчисленні 20 років і більше, а також особам, звільненим з військової служби за станом здоров’я, за віком, у зв’язку із скороченням штату або проведенням інших організаційних заходів, та членам їх сімей, членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або зникли безвісти за особливих обставин під час проходження військової служби, безоплатно надається у власність житло (у тому числі житло, яке вони займають у будинках державного житлового фонду або житлового фонду територіальних громад, якщо таке житло придбане або збудоване за рахунок коштів державного бюджету та передане у комунальну власність) або за їхнім бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання житло за рахунок коштів державного бюджету.

Житло або грошова компенсація за належне для отримання житло надається зазначеним військовослужбовцям один раз протягом усього часу проходження військової служби в межах норм та в порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці базової військової служби та військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (за потреби перебування у розташуванні військової частини), розміщуються в казармах, що відповідають встановленим законодавством вимогам.

Курсанти вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти розміщуються в казармах у розташуванні закладу (підрозділу), що відповідають встановленим законодавством вимогам, а курсанти, які перебувають у шлюбі, - у гуртожитках.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців базової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються безоплатно службовим житлом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності службового житла військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які не перебувають у шлюбі, розміщуються безоплатно у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, що відповідають встановленим законодавством вимогам, а військовослужбовці, які перебувають у шлюбі, та військовослужбовці офіцерського складу - у гуртожитках.

У разі відсутності можливості для розміщення військовослужбовців, у тому числі курсантів вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які перебувають у шлюбі, у спеціально пристосованих казармах та гуртожитках, а також у разі відсутності службового житла військова частина (заклад, підрозділ, орган, з’єднання, установа) зобов’язана за бажанням військовослужбовця виплачувати йому грошову компенсацію за найм (оренду) житла в порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.