Розділ VI. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

3-1) пункт 20-6 частини першої статті 91 цього Кодексу діє до 1 січня 2025 року;

Підпункт 4 пункту 1-1 розділу VI виключено на підставі Закону № 2709-IX від 03.11.2022

Підпункт 5 пункту 1-1 розділу VI виключено на підставі Закону № 2709-IX від 03.11.2022

Підпункт 6 пункту 1-1 розділу VI виключено на підставі Закону № 2709-IX від 03.11.2022

2. Визнати таким, що втратив чинність, Бюджетний кодекс України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 37-38, ст. 189 із наступними змінами).

3. Установити, що положення частини четвертої статті 17 цього Кодексу не застосовуються при наданні державних гарантій за кредитами (позиками) суб’єктів господарювання, що забезпечують реалізацію міжнародного проекту "Циклон-4".

3-1. Установити, що положення частини тринадцятої статті 17 цього Кодексу не застосовуються в разі розстрочення сплати заборгованості державного підприємства "Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" перед державою за кредитом, залученим 2 лютого 2004 року в компанії "Colvis Finance Limited" (Великобританія) під державну гарантію, а також державного підприємства "Антонов" перед державою за виконання зобов’язань за облігаціями, що випущені державним підприємством "Київський авіаційний завод "Авіант" у 2009 році під державні гарантії. При цьому сума пені та інших штрафних санкцій, нарахованих внаслідок невиконання таких зобов’язань державним підприємством "Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" та державним підприємством "Антонов" на реструктуризовану суму заборгованості, списується.

3-2. Установити, що положення абзаців другого і третього частини першої і частини п'ятої статті 16 цього Кодексу не застосовуються щодо кредитів (позик), залучених на підставі міжнародних договорів України.

3-3. Установити, що для цілей цього Кодексу заборгованість України перед Міжнародним валютним фондом:

за кредитами, отриманими Кабінетом Міністрів України, та за розподілом спеціальних прав запозичень, використаних Кабінетом Міністрів України, належить до державного боргу;

за кредитами, отриманими Національним банком України з метою підтримки платіжного балансу і реалізації грошово-кредитної політики, та за розподілом спеціальних прав запозичень належить до гарантованого державою боргу.

3-4. Установити, що до 1 січня 2018 року положення цього Кодексу не застосовуються при наданні державних гарантій з метою формування стабілізаційного (резервного) енергетичного фонду. Надання таких державних гарантій здійснюється виключно у межах і за напрямами, що визначені законом про Державний бюджет України.

Гарантійні зобов’язання, що виникають у зв’язку з реалізацією цього пункту, належать до гарантованого державою боргу.

3-5. Міністерство фінансів України здійснює встановлені цим Кодексом повноваження і функції Боргового агентства України до початку його функціонування.

3-6. Установити, що, як виняток з положень частини четвертої статті 17 цього Кодексу, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства, з метою фінансового забезпечення розвитку мережі та утримання автомобільних доріг загального користування державного значення має право здійснювати запозичення під державні гарантії у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, якщо відповідне положення передбачено у законі про Державний бюджет України.

3-7. Установити, що до 31 грудня 2030 року положення частини третьої статті 18 та частини першої статті 74 цього Кодексу не застосовуються при здійсненні Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, міськими, селищними та сільськими радами місцевих внутрішніх запозичень для термомодернізації будівель на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Абзац другий пункту 3-7 розділу VI виключено на підставі Закону № 3979-IX від 18.09.2024

3-8. На період дії воєнного стану в Україні залучення до державного бюджету грантів на бюджетну підтримку (крім програм бюджетної підтримки Європейського Союзу) та позик від іноземних держав, Європейського Союзу, іноземних фінансових установ і міжнародних фінансових організацій на підставі міжнародних договорів України здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України. Зазначені міжнародні договори України можуть включати, зокрема, положення щодо відмови від суверенного імунітету України в можливих спорах щодо таких зобов’язань та не потребують ратифікації Верховною Радою України.

3-9. Установити, що у 2023 році, як виняток з положень частини десятої статті 16 цього Кодексу:

Міністерство фінансів України розробляє Стратегію управління державним боргом на 2024-2026 роки на підставі основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на зазначений середньостроковий період з урахуванням показників, визначених Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" та проектом Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", і до 25 жовтня 2023 року подає цю Стратегію на розгляд Кабінету Міністрів України;