Розділ «Частина друга»

— В судовому засіданні позивачу було поставлено питання — який посадовий оклад у голови правління ВАТ «Агробудсистема», позивач відповів, що його посадовий оклад 370 гривень. Але пунктом 3.1 Контракту чітко визначено, що посадовий оклад голови правління ВАТ «Агробудсистема» встановлено в 250 гривень, що вирахувано відповідно до нормативів КМ України від 19 травня 1999 року № 859.

Все вище перелічене є не що інше, як доказ того, що позивачем не тільки не виконувалися й не виконуються покладені на нього зобов’язання, а й взагалі позивач не знає про що йдеться в самому Контракті, який він підписав 01.03.2000 року.

Також, на засіданні комісії з проведення фінансово економічного аналізу господарської діяльності відкритих акціонерних товариств, 09.08.2001 року після заслухання інформації члена комісії В. Чорноіванова щодо стану приватизації ВАТ «Агробудсистема», було визначено, що при визначенні розміру статутного фонду товариства в процесі приватизації Державної інформаційно-обчислювальної фірми «Агробудсистема» за даними бухгалтерського обліку, за достовірність якого несе відповідальність керівництво товариства, було завищено показник зносу будівель, що становить 88,6%. Таким чином відомості бухгалтерського обліку підприємства недостовірно відображали фактичний технічний стан будинку, розташованого за адресою м. Київ, вул. Рейтерська, 37, що позначилося на заниженні розміру статутного фонду ВАТ «Агробудсистема» та відповідному завищенні розміру частки акцій, які мали бути розміщені на пільгових умовах серед працівників підприємства.

На засіданні комісії з проведення фінансово — економічного аналізу господарської діяльності відкритих акціонерних товариств, 09.08.2001 року слухали інформацію члена комісії Є. Курінного, щодо фінансового стану підприємства за підсумками аналізу фінансової звітності ВАТ «Агробудсистема». Зокрема комісія відмітила ріст кредиторської заборгованості товариства та великі операційні витрати.

За таких обставин комісія вирішила рекомендувати РВ ФДМ України розірвати контракт з позивачем з наступних підстав:

— погіршання фінансового стану ВАТ «Агробудсистема»;

— надання некоректної інформації при визначенні вартості цілісного майнового комплексу ВАТ «Агробудсистема»;

— порушення пункту 3.4 контракту з головою правління ВАТ «Агробудсистема».

В судовому засіданні позивач не зміг спростувати жодну з наведених комісією підстав, та не надав жодного доказу протилежного. Навпаки, представник позивача в судовому засіданні вказав, що на засіданні комісії надав членам комісії дві довіреності на представництво інтересів ВАТ «Агробудсистема» та представництва інтересів позивача та надав копії цих довіреностей суду, але в протоколі засідання чітко відображено, що представник позивача надав комісії довіреність на представництво інтересів ВАТ «Агробудсистема» від 07.05.2001 року № 01-72.

Враховуючи те, що представник позивача в судовому засіданні запевнив суд про те, що він особисто прийшов представляти інтереси позивача на засідання комісії з проведення фінансово-економічного аналізу господарської діяльності відкритих акціонерних товариств, можна також зробити висновок, що позивач не тільки не виконував свої обов’язки, а й взагалі ігнорував будь-які вимоги, встановлені чинним законодавством.

За таких обставин, та враховуючи те, що позивач безпідставно звернувся з позовною заявою до суду, в якій спочатку вимагав поновити його на роботі, потім змінив свою вимогу про поновлення на роботі на вимогу про визнання недійсним Наказу ФДМ України № 1626 від 07.09.2001 року, та поновлення дії контракту з ним, при цьому звертаю увагу суду на те, що позивачем не доведено та не надано жодного доказу порушення його права чи законного інтересу саме наказом ФДМ України від

07.09.2001 року за № 1626, також не доведено та не надано жодного з доказів того, чому саме повинно бути поновлено дію Контракту з ним, ФДМ України просить суд:

— в позові відмовити;

— постановити ухвалу про скасування заборони вчиняти будь-які дії щодо внесення змін до складу органів управління ВАТ Агробудсистема»;

— вийти за межі позовних вимог позивача та враховуючи, що розірвання контракту відбулося, постановити, що позивача звільнено з посиланням на пункт 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.

9.4.5. Промова у справі Жирного

У вересні 2000 р. Жирний В. X. звернувся до Харківського районного суду м. Енськ до Великого С. П. про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

В своїх поясненнях Позивач намагався довести суду, що Відповідач незаконно користується земельною ділянкою, яка начебто йому належить. Позивач заявив про те, що тимчасово передав у користування діду Відповідача земельну ділянку розміром 73,96 кв. м, яку вимагає повернути. Відповідач заперечує проти такої заяви, вважає її безпідставною та такою, що вигадана з метою запобігання відмові у прийнятті судом заяви до розгляду на підставі пропуску строку позовної давності. В судовому засіданні Позивач не надав жодного доказу, який би свідчив про факт передачі земельної ділянки Позивачем діду Відповідача а також доказів права користування ним землею з 1971 року (моменту, коли останній почав фактично користуватися земельною ділянкою що оспорюється). Позивач отримав право користування землею на десять років пізніше, тобто 23.03.1981 р. (а. с. 111).

В своїх поясненнях Відповідач (а. с. 204—206) звернув увагу суду на те, що між земельними ділянками Сторін у спорі існує земельна смуга, яка належить Земельному фонду. Матеріали справи: висновок судової будівельно-технічної експертизи № 2152 від 24.07.2002 р. (а. с. 176) з додатком (а. с. 177), листи Головного архітектурно-планувального управління № 09-3649, № 09-4893 з додатками (а. с. 187, 78); також свідчать про те, що ліва межа земельної ділянки № 31 (якою користується Позивач) із сторони вулиці Садової № 136, знаходиться на відстані 4,34 м та тильна 3,4 м від ділянки № 29 (якою користується Відповідач), а земельна смуга між ділянками сторін у спорі (ділянка що оспорюється) — є власністю земельного фонду міста.

В своїх поясненнях щодо розміру земельної ділянки Позивач заявив (додаток до позовної заяви) про те, що йому начебто належить право користування земельною ділянкою загальною площею 500 кв. м на підставі доручення райвиконкому на проведення певних робіт. Зрозуміло, що такий документ не може бути доказом права користування ділянкою, оскільки не є правовстановлюючим. На запитання головуючого Позивач відповів, що не може представити рішення про відвід йому земельної ділянки площею 500 кв. м та відповідний план Головного управління земельних ресурсів (а. с. 200). Матеріали справи свідчать про те, що Позивачу було відведено земельну ділянку площею 300 кв. м (пункт 58 додатку до рішення виконкому Дарницької районної ради народних депутатів № 236 від 23.03.1981 р. (л. 'Сі 111), архівна виписка (а. с. 122)). Фактично Позивач займає та користується ділянкою розміром 430 кв. м без урахування розміру ділянки, що оспорюється, про що свідчать п. 1 висновку № 2155 судової будівельно-технічної експертизи (а. с. 176) та додаток до нього (а. с. 177).