Розділ «Частина друга»

К. Вовенарг

* * *

Люди, обдаровані природним красномовством, говорять іноді з такою ясністю й стислістю про великі речі, що більшість людей не передбачає у словах їхніх глибини.

Уми важкі, софісти, не визнають філософію, коли красномовство робить її загальнодоступною і відважуються зображати істину рясами сильними і сміливими. Вони вважають поверховим і пустим балакучий виклад, який сприяє доказу великих думок. Вони хочуть визначень, розподілів, дріб’язковостей і аргументів. Якби Локк виклав жваво на небагатьох сторінках мудрі істини своїх писань, вони не насмілилися б зарахувати його до числа філософів століття.

К. Вовенарг

* * *

Ясний виклад думок — незмінний супутник розуму, краща його оздоба, і немає жодної великої думки, яка б не виграла від викладення толкового й доброго; влучність і доцільність сказаного слова мають часто вирішальне значення для того поняття, яке ним виражене.

Ф. Вейсс

* * *

Талант школи не говорить трьох слів там, де досить двох. Стислість корисна завжди і всюди, особливо ж у серйозних справах, в яких виграти час означає часто виграти саму справу.

Г. Ліхтенберг

* * *

Велике правило: якщо твоє небагато що не становить нічого оригінального, тоді вислови його у крайньому випадку оригінально.

П. Буаст

Коли не можуть злетіти думками, тоді звертаються до високопарного стилю.

Жан-Жак Руссо

* * *

Безумовно, що найпереконливіші промови ті, що сповнені найбільше образів.

К. Гельвеций

* * *