Розділ «Частина перша»

23. Чи допустима альтернатива в питанні про кваліфікацію злочину? Обґрунтуйте свою відповідь.

24. Які недоліки допускають прокурори у частині кваліфікації злочину?

25. Що необхідно з’ясувати прокурору при характеристиці особи підсудного?

26. Навіщо прокурору робити детальний аналіз даних про особу підсудного?

27. Що відзначали давні мислителі і яка на їхню думку повинна бути характеристика підсудного?

28. Чому шкідливе і м’яке, і надмірно суворе покарання винного?

29. Які п’ять варіантів пропозицій про міру покарання ви можете назвати, який з них недопустимий і чому?

30. У якій формі прокурор повинен звертатися до суду, пропонуючи ту чи іншу міру покарання?

31. На що повинен указати прокурор в обвинувальній промові, обґрунтовуючи пропозицію про цивільний позов?

32. На які питання повинен дати відповідь прокурор, аналізуючи причини та умови, що сприяли вчиненню злочину?

33. У яких випадках прокурор має право порушити клопотання перед судом про винесення окремої ухвали?

34. В яких справах бажана заключна частина судової промови?

35. Про що може говорити прокурор у заключній частині обвинувальної промови?

36. Коли і для чого прокурор може взяти слово для репліки?

37. Який зміст і правила проголошення репліки?

Глава 5 ЗАХИСНА ПРОМОВА

5.1. Зміст захисної промови адвоката

Виконуючи покладену законом функцію захисту, адвокат, як і прокурор, повинен домагатися того, щоб у результаті дослідження доказів у суді була встановлена істина. Стаття 266 КПК України передбачає, що беручи участь у судовому розгляді кримінальної справи, захисник сприяє підсудному в здійсненні його прав і в захисті законних інтересів.

Захисник висловлює свою думку про значення перевірених доказів у справі, про наявність обставин, які виправдовують підсудного чи пом’якшують його відповідальність, а також свої міркування з приводу застосування кримінального закону та міри покарання. На відміну від прокурора, відмова захисника в судовому засіданні від захисту підсудного не допускається. Захисник не заміняє підсудного, а діє поряд з ним. Водночас він є самостійним учасником кримінального процесу і як правило, не залежить від підсудного у визначенні тактики захисту, своєї позиції у справі. Навіть якщо підзахисний визнає себе винним, захисник має право, за наявності для цього підстав, відстоювати перед судом його невинність або меншу винність.

Коли ж підсудний заперечує свою вину, а захисник переконаний у його винності, то розбіжність позицій підзахисного і захисника в даному питанні недопустима. У цьому випадку захисник не має права діяти за своїм внутрішнім переконанням, бо він фактично стає своєрідним обвинувачем і суддею, який вирішує питання про винність свого підзахисного. Така позиція захисника, якщо вона призведе до погіршення становища підзахисного, не може бути встановлена. Заповідь лікарів «не зашкодь» повністю діє і тут. Захисник повинен побудувати захист, визначити його засоби, ґрунтуючись на показаннях підзахисного, в яких він заперечує свою вину, і на оцінці інших доказів у справі.