Розділ «ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО СУДОУСТРІЙ І СТАТУС СУДДІВ»

Мережі загальних і спеціалізованих судів відповідно до цього Закону визначаються Президентом України.

Так, Указом Президента України «Питання мережі господарських судів України» від 21 серпня 2010 року № 811/2010 затверджено нову мережу господарських судів України.

ТЕРИТОРІАЛЬНА ЮРИСДИКЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНИХ ГОСПОДАРСЬКИХ СУДІВ УКРАЇНИ

МЕРЕЖА ГОСПОДАРСЬКИХ СУДІВ УКРАЇНИ

Указом Президента України «Про утворення місцевих та апеляційних судів, затвердження їх мережі та кількісного складу суддів» від 16 листопада 2004 року № 1417/2004 затверджено мережу адміністративних судів України.

ТЕРИТОРІЇ, НА ЯКІ ПОШИРЮЮТЬСЯ ПОВНОВАЖЕННЯ МІСЦЕВИХ АДМІНІСТРАТИВНИХ СУДІВ УКРАЇНИ

Території, на які поширюються повноваження апеляційних адміністративних судів України

МЕРЕЖА ТА КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД СУДДІВ АДМІНІСТРАТИВНИХ СУДІВ УКРАЇНИ

Стаття 20. Порядок призначення суддів на адміністративні посади

1. Адміністративними посадами в суді вважаються посади голови суду та заступника (заступників) голови суду.

2. Голова місцевого суду, його заступник, голова апеляційного суду, його заступники, голова вищого спеціалізованого суду, його заступники призначаються на посади строком на п’ять років із числа суддів цього суду та звільняються з посад Вищою радою юстиції за поданням відповідної ради суддів.

Суддя не може обіймати одну адміністративну посаду відповідного суду більш як два строки підряд.

3. Голова Верховного Суду України, заступник Голови Верховного Суду України обираються на посади і звільняються з посад Пленумом Верховного Суду України у порядку, встановленому цим Законом.

4. Призначення судді на адміністративну посаду без додержання вимог цього Закону не допускається.

5. Перебування судді на адміністративній посаді в суді не звільняє його від здійснення повноважень судді відповідного суду, передбачених цим Законом.

6. Звільнення судді з адміністративної посади не припиняє його повноважень судді. Звільнення з посади судді, а також закінчення строку, на який суддю призначено (обрано) на адміністративну посаду в суді, припиняє здійснення ним повноважень на адміністративній посаді.

Питання, що є предметом регулювання коментованої статті ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», тривалий час до цього було предметом широких і палких дискусій, а також неодноразовим приводом для відкриття провадження у Конституційному Суді.

Так, у Рішенні у справі про призначення суддів від 16 жовтня 2001 року № 14-рп/2001, Конституційний Суд України висловлював позицію з приводу питання щодо внесення Вищою радою юстиції подання про призначення суддів на посади голів судів загальної юрисдикції, їх заступників та звільнення їх з цих посад. На думку Суду, аналіз норм Конституції України доводить, що Основний Закон України не містить положень про призначення/обрання голів судів загальної юрисдикції, заступників та їх звільнення. Лише частина друга статті 128 Конституції України передбачає обрання на посаду Голови Верховного Суду України та звільнення з цієї посади шляхом таємного голосування Пленумом Верховного Суду України в порядку, встановленому законом. Призначення на адміністративні посади голів інших судів загальної юрисдикції та їх заступників має визначатися виключно законом (пункт 14 частини першої статті 92 Конституції України). Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що із змісту положень Конституції України не випливає належність до відання Вищої ради юстиції внесення подань про призначення суддів на адміністративні посади в судах загальної юрисдикції та про звільнення їх з цих посад. Таким чином, КСУ встановив, що за змістом пункту 1 частини першої статті 131 Конституції України право внесення подань Верховній Раді України про обрання суддів безстроково та призначення суддів на адміністративні посади в судах загальної юрисдикції на Вищу раду юстиції не поширюється. Водночас Конституційний Суд казав, що призначення на адміністративні посади голів інших судів загальної юрисдикції та їх заступників має визначатися виключно законом, таким чином допустивши можливість закріплення цієї компетенції за будь- яким державним органом, не виключивши з цього переліку і Вищу раду юстиції.

Рішенням у справі про звільнення судді з адміністративної посади від 16 травня 2007 року № 1-рп/2007 Конституційний Суд України визнав неконституційним положення частини п’ятої статті 20 Закону України «Про судоустрій», відповідно до якого Президент України призначає на посаду і звільняє з посади голову суду, заступника голови суду. Таким чином, Конституційний Суд позбавив главу держави повноважень щодо звільнення суддів з адміністративних посад. Причина цьому була в тому, що аналізуючи частину п’яту статті 20 Закону на предмет офіційного тлумачення, Конституційний Суд України виявив ознаки невідповідності Конституції України її положення про надання Президенту України повноважень призначати та звільняти голів, заступників голів судів.

Конституція України надала Президентові України ряд повноважень стосовно організації і діяльності судової влади. Згідно з пунктом 22 частини першої статті 106, частиною п’ятою статті 126 Основного Закону України Президент України має право в порядку, визначеному законом (пункт 14 частини першої статті 92, стаття 153 Конституції України, призначати на посади та звільняти з посад третину складу Конституційного Суду України. На підставі пункту 23 частини першої статті 106 Конституції України глава держави у визначеному законом порядку утворює суди. Президент України має також право здійснювати перше призначення на посаду професійного судді строком на п’ять років (частина перша статті 128 Конституції України) та звільняти його з цієї посади (частина п’ята статті 126 Конституції України). Однак повноважень призначати суддю на посаду голови суду, заступника голови суду та звільняти його з цієї посади Конституція України Президентові України не надала.