Розділ «ОСОБЛИВА ЧАСТИНА»

Організації і залученню неповнолітніх засуджених до праці, загальноосві­тнього та професійного навчання, виховної роботи приділяється значно біль­ше уваги порівняно з іншими установами виконання покарання, ці показники враховуються при визначенні ступеня виправлення засуджених і застосуван­ня до них різних пільг.

4. Режимні особливості стосовно неповнолітніх засуджених полягають в тому, що:

а) вони мають право витрачати на місяць до 100% мінімального розміру заробітної плати для придбання за безготівковим розрахунком продуктів хар­чування і предметів першої потреби, причому не тільки за гроші, що зароблені в колонії (загальне правило для всіх засуджених), а й за гроші, одержані за пе­реказами, за рахунок пенсій та іншого доходу ч. 1 ст. 108, ч. 1 ст. 143 КВК); не­залежно від усіх відрахувань на особовий рахунок засудженим зараховується не менш як 75% нарахованого їм місячного заробітку (ч. 2 ст. 120 КВК);

б) можуть одержувати протягом року посилки (передачі) і бандеролі;

в) протягом року можуть одержувати щомісяця короткострокові й один раз на три місяця (усього — чотири) тривалі побачення з близькими родичами.

5. За зразкової поведінки та сумлінного ставлення до праці й навчання після відбуття не менше 1/4 частини строку покарання засуджені мають право на поліпшення умов тримання. Їм може бути дозволено: 1) додатково витрачати на місяць гроші в сумі 60% мінімального розміру заробітної плати; 2) КВК України 2003 р. передбачає новелу в поліпшенні умов тримання неповноліт­ніх — можливість додатково отримувати один раз на три місяці короткостро­кові побачення, які за постановою начальника виховної колонії можуть про­ходити за межами виховної колонії в населеному пункті за місцем дислокації колонії у супроводі батьків чи інших близьких родичів (ч. 2 ст. 143 КВК). По­рядок їх надання, права і обов’язки засуджених, процедура оформлення регу­люються п. 48 розділу IX ПВР УВП (див. коментар до ст. 144 КВК).

При досягнення повноліття, за передбаченими в законі підставами, непов­нолітній має змогу залишитися у виховній колонії до 22 років (конкретно про це див. коментар до ст. 148 КВК).

6. Із виховних колоній дозволяється виїзд у зв’язку з винятковими особи­стими обставинами: смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого, стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду за­судженому або його сім’ї (ч. 1 ст. 111 КВК). Треба зауважити, що навіть при зазначених обставинах одержання дозволу на виїзд можливе лише за умови додержання вимог режиму і відсутності стягнень.

7. Неповнолітні особи, які звільнені від відбування покарання направля­ються до місця постійного проживання в супроводі родичів або працівника виховної колонії (ч. 3 ст. 157 КВК).

Поліпшення умов тримання здійснюється за мотивованою постановою на­чальника колонії.

Про порядок надання засудженим неповнолітнім побачень, телефонних розмов, листування, відправлення грошових переказів, матеріально-побуто­вого забезпечення, придбання продуктів харчування та предметів першої по­треби тощо див. коментар до відповідних статей глави 17 КВК України.

Стаття 144. Заходи заохочення, що застосовуються до засудже­них неповнолітніх

1. За сумлінну поведінку і ставлення до праці та навчання, активну участь у роботі самодіяльних організацій і виховних заходах до засуджених непов­нолітніх можуть застосовуватися, крім передбачених статтею 130 цього Ко­дексу, такі заходи заохочення:

надання права відвідування культурно-видовищних і спортивних заходів за межами виховної колонії в супроводі працівників колонії;

надання права виходу за межі виховної колонії в супроводі батьків чи ін­ших близьких родичів.

2. Тривалість виходу за межі колонії встановлюється начальником коло­нії, але не може перевищувати восьми годин.

Забороняється відвідування культурно-видовищних і спортивних заходів за межами колонії, які проводяться після двадцятої години.

1. Окрім загальних видів заохочення, що застосовуються до осіб, позбав­лених волі (див. коментар. до ст. 130 КВК), для неповнолітніх засуджених да­на стаття передбачає спеціальні їх види, а саме: а) надання права відвідування культурно-видовищних і спортивних заходів за межами виховної колонії у су­проводі працівників колонії; б) надання права виходу за межі колонії у супро­воді батьків чи інших близьких родичів. Реалізація цих прав можлива: 1) за без­доганної поведінки та сумлінного ставлення засудженого до праці й навчання, 2) за активну участь у роботі самодіяльних організацій і виховних заходах.

Право на вихід за межі колонії у супроводі батьків чи інших близьких ро­дичів надається за рахунок короткострокових побачень. Батьків, інших близь­ких родичів, які прибули на побачення, приймає начальник установи або його заступник, начальник відділення, ЧПНУ. За заявою засудженого та особи, яка прибула на побачення, дозвіл на вихід за межі виховної колонії надається по­становою начальника колонії, в разі його відсутності — першим заступником або особою, яка виконує його обов’язки. Про порядок супроводу засудженого за межами установи, правила його поведінки та відповідальність їх інформу­ють під розписку.

2. На час виходу за межі виховної колонії засуджений повинен мати охай­ний вигляд, йому видається одяг цивільного зразка. До виходу й після повер­нення він підлягає повному обшуку та огляду в присутності лікаря, ЧПНУ. Перебування засудженого з батьками поза виховною колонією можливе тіль­ки в межах населеного пункту за місцем дислокації виховної колонії і має закінчуватися не пізніше двадцятої години. Загальна тривалість перебування за межами виховної колонії встановлюється начальником, і не може перевищу­вати восьми годин, а для проведення короткострокових побачень — часу, вста­новленого КВК України.