Розділ IV ПРОВАДЖЕННЯ В СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ

Державна таємниця (секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому Законом України «Про державну таємницю» від 21.01.1994 p., державною таємницею і підлягають охороні державою. Конкретні відомості можуть бути віднесені до державної таємниці за ступенями секретності «особливої важливості», «цілком таємно» та «таємно» лише за умови, що вони належать до визначених категорій, і їх розголошення завдаватиме шкоди інтересам національної безпеки України.

Забороняється віднесення до державної таємниці будь-яких відомостей, якщо цим будуть звужуватися зміст і обсяг конституційних прав та свобод людини й громадянина, завдаватиметься шкода здоров’ю та безпеці населення.

Не належать до державної таємниці інформація:

про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту;

про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, які

сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян;

про стан здоров’я населення, його життєвий рівень, зокрема харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально- демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення; про факти порушень прав і свобод людини і громадянина;

про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб;

інша інформація, яка відповідно до законів та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, не може бути засекречена.

Стаття 286 КпАП встановлює обов’язок доведення постанови про накладення адміністративного стягнення до відома громадськості у певних випадках.

Частина 2 цієї статті зазначає, що справи про адміністративні правопорушення можуть розглядатися в трудових колективах, за місцем навчання або проживання порушника. Цей захід уживається з метою підвищення виховної запобіжної ролі провадження. До того ж необхідна тісна взаємна співпраця адміністративної комісії, що здійснює виїзний розгляд справи, з громадськими організаціями, їх адміністраціями. В таких випадках підбираються найбільш «показові справи», тобто такі, вирішення яких дійсно сприятиме підвищенню законослухняності громадян.

Стаття 250. Прокурорський нагляд за виконанням законів при провадженні в справах про адміністративні правопорушення

Прокурор, заступник прокурора, здійснюючи нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів при провадженні в справах про адміністративне правопорушення має право: порушувати провадження в справі про адміністративне правопорушення; знайомитися з матеріалами справи; перевіряти законність дій органів (посадових осіб) при провадженні в справі; брати участь у розгляді справи; заявляти клопотання; давати висновки з питань, що виникають під час розгляду справи; перевіряти правильність застосування відповідними органами (посадовими особами) заходів впливу за адміністративні правопорушення; опротестувати постанову і рішення по скарзі в справі про адміністративне правопорушення; зупиняти виконання постанови, а також вчиняти інші передбачені законом дії.

[У статтю 250 внесено зміни згідно із Законом України № 2857-XII від 15.12.92 p.]

Діяльність прокуратури України регулюється Законом України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. Прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та законів України «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» від 12.07.2001 p., покладаються такі функції:

1) підтримання державного обвинувачення в суді;

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;

3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Також, згідно із Законом № 2222-IV від 08.12.2004 p., у Конституції України до визначених функцій була додана ще одна: