Розділ II. АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ І АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Якщо буде встановлено, що землекористувач самовільно змінив межі земельної ділянки, приєднавши частину суміжних земель до своєї ділянки, то в цьому випадку фіксується самовільне зайняття земельної ділянки з застосуванням заходів адміністративного впливу до порушника земельного законодавства. Подальше викорис­тання зазначених земельних ділянок здійснюється відповідно до чинного законодавства.

У разі виявлення порушення земельного законодавства, державний інспектор складає протокол про адміністративне правопорушення та видає особі, яка його вчинила, припис з вимогою: «усунути порушення земельного законодавства у 30-денний термін».

Інспекційні органи Держкомзему України мають право після вжиття до особи, яка вчинила самовільне зайняття земельної ділянки, усіх можливих заходів адміністративного впливу, звернутися до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду Щодо повернення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї та його державної реєстрації, згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України кваліфікується як самовільне зайняття земельної ділянки та передбачає притягнення посадових осіб підприємств, організацій, установ лісокористувачів до адміністративної відповідальності на загальних підставах.

Суб’єкт: громадяни та посадові особи.

Суб’єктивна сторона: вина у формі умислу. Особа усвідомлює, що ділянка їй не належить або вона не має права нею користуватися (що встановлюється відповідним документом), але вчиняє дії, передбачені цією статтею.

Стаття 53-2. Приховування або перекручення даних земель­ного кадастру

Перекручення даних державного земельного кадастру і приховування інформації про наявність земель запасу або резервного фонду -

тягнуть за собою накладення штрафу на посадову особу від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею 53-2 згідно із Законом України № 2977-XII від 03.02.93 p.]

[У статтю 53-2 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

Об’єкт: суспільні відносини у сфері землеустрою, державного управління земель­ними ресурсами, державного контролю за використанням та охороною земель, моніторингу земель та земельного оподаткування.

Об’єктивна сторона: складається з вчинення таких дій, як перекручення даних державного земельного кадастру та приховування інформації про наявність земель запасу або резервного фонду.

Державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності та права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Державний земельний кадастр є основою для ведення кадастрів інших природних ресурсів.

Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інфор­мацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Основними завданнями ведення державного земельного кадастру є:

а) забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки;

б) застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок;

в) запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності.