Розділ II. АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ І АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Об’єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері державного контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, радіаційної безпеки та охорону природних ресурсів.

Об’єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у невиконанні законних розпоряджень чи приписів, інших законних вимог посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, радіаційної безпеки або охорони природних ресурсів, ненадання їм необхідної інформації або надання неправдивої інформації, вчинення інших перешкод для виконання покладених на них обов’язків. Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, заповідної справи, а також гідрометеорологічної діяльності є Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (Мінприроди України). Мінприроди України та посадові особи з контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки мають право: обстежувати підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, зокрема військові та оборонні об’єкти, об’єкти органів внутрішніх справ і Служби безпеки України, з метою перевірки додержання вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і відтворення природних ресурсів, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки; обмежувати, тимчасово забороняти (зупиняти) в установленому порядку діяльність підприємств, установ, організацій та об’єктів незалежно від форми власності або вносити до Кабінету Міністрів України відповідні подання щодо припинення діяльності, якщо вона провадиться з порушенням норм, правил і нормативів з охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки; одержувати в установленому законодавством порядку від центральних і місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, від власників та органів, до сфери управління яких належать ці підприємства, установи та організації, пояснення, довідки, звіти про стан екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, повідомлення про аварії та їх причини, технічну та іншу документацію, а також іншу інформацію, необхідну для виконання покладених на Міністерство завдань. Передбачено також інші повноваження посадових осіб з контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки, порушення яких є об’єктивною стороною правопорушень, передбачених коментованою статтею.

Суб’єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб’єктами правопорушення можуть бути як посадові особи, так і громадяни.

Стаття 188-6. Невиконання законних вимог посадових осіб органів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з державного нагляду за додержанням законодавства про працю або створення перешкод для діяльності цих органів

Невиконання законних вимог посадових осіб органів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з державного нагляду за додержанням законодавства про працю щодо усунення порушень законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування або створення перешкод для діяльності цих органів -

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від десяти до чотирнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею 188-6 згідно із Законом України № 8/95-ВР від 19.01.95 p.]

[Статтю 188-6 викладено у новій редакції згідно із Законом України № 1725-IV від 18.05.2004 p.]

Об’єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері державного нагляду за додержанням законодавства про працю.

Об’єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає У невиконанні законних вимог посадових осіб органів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з державного нагляду за додержанням законодавства про працю щодо усунення порушень законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування або створенні перешкод для діяльності цих органів. Щодо повноважень зазначених органів див. коментар до ст. 230-1 КпАП.

Суб’єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі Умислу, так і у формі необережності.

Суб’єктами правопорушення можуть бути посадові особи підприємств, установ та організацій усіх форм власності.

Стаття 188-7. Невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб органів Державної інспекції зв’язку Націо­нальної комісії з питань регулювання зв’язку

Невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб органів Державної інспекції зв’язку Національної комісії з питань регулювання зв’язку щодо усунення порушень законодавства про телекомунікації поштовий зв’язок та радіочастотний ресурс України -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею 188-7 згідно із Законом України№ 386/96-ВР від 01.10.96p.]

[Статтю 188-7 викладено у новій редакції згідно із Законом України № 1876-ІV від 24.06.2004 p.]

Об’єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері контролю за додержанням законодавства про телекомунікації, поштовий зв’язок та радіочастотний ресурс України.

Об’єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у невиконанні законних вимог (приписів) посадових осіб органів Державної інспекції зв’язку Національної комісії з питань регулювання зв’язку щодо усунення порушень законодавства про телекомунікації, поштовий зв’язок та радіочастотний ресурс України. Повноваження Державної інспекції зв’язку в цій сфері визначено в Інструкції про порядок здійснення Державною інспекцією електрозв’язку України цільових інспекційних перевірок щодо дотримання законодавства в галузі зв’язку, затвердженій наказом Державного комітету зв’язку та інформатизації України 18.07.2003 р. № 119. Визначення понять «телекомунікації», «поштовий зв’язок» та «радіочастотний ресурс» та правові засади діяльності в цій сфері див. у коментарі до ст. 145 КпАП.