Розділ II. АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ І АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Право на розповсюдження і демонстрування національних та іноземних фільмів на всіх видах носіїв зображення надається відповідно до вимог Законів України «Про кінематографію», «Про авторське право і суміжні права» та інших нормативно- правових актів, суб’єктам кінематографії центральним органом виконавчої влади у галузі кінематографії (кінематографія - галузь культури, що об’єднує комплекс видів професійної діяльності, пов’язаної з виробництвом, розповсюдженням, зберіганням та демонструванням фільмів, навчально-науковою роботою у цій галузі). Документом, який засвідчує це право та визначає умови розповсюдження і демонстрування, є Державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів. Фільми, на які видані державні посвідчення на право розповсюдження і демонстрування, вносяться До державного реєстру фільмів. Положення про державне посвідчення на право розповсюдження демонстрування фільмів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Суб’єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого або непрямого умислу.

Суб’єктами правопорушення можуть бути особи, які не мають державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів.

Стаття 164-7. Порушення умов розповсюдження і демонстру­вання фільмів, передбачених державним посвідченням на право розповсюдження і демонстрування фільмів

Розповсюдження і демонстрування фільмів з порушенням умов, передбачених державним посвідченням на право розповсюдження і демонстрування фільмів, -

тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до тридцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією фільмокопій, а також грошей, отриманих від їх демонстрування, продажу або передачі в прокат.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після застосування заходів адміністративного стягнення, -

тягнуть за собою накладення штрафу від тридцяти п’яти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією фільмокопій, а також грошей, отриманих від їх демонстрування, продажу або передачі в прокат.

[Кодекс доповнено статтею 164-7 згідно із Законом України № 497/96-ВР від 14.11.96р]

[Статтю 164-7 викладено у новій редакції згідно із Законом України № 998-XІV від 16.07.99 р.]

Об’єктом цього правопорушення є суспільні відносини, пов’язані з виробництвом розповсюдженням, зберіганням і демонструванням фільмів.

Об’єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у розповсюдженні і демонструванні фільмів з порушенням умов, передбачених державним посвідченням на право розповсюдження і демонстрування фільмів. Відповідно до Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.1998 р. № 1315, Державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів (далі - прокатне посвідчення) видається Міністерством культури України юридичній або фізичній особі, яка відповідно до законодавства є суб’єктом підприємницької діяльності. Прокатне посвідчення дає право розповсюджувати і демонструвати на території України всі види фільмів, вироблених в Україні та за її межами (далі - фільми), будь- яким кінотеатрам, кіноустановкам, відеоустановкам (далі - кіновидовищні заклади), прокатним пунктам відеокасет, торговельним підприємствам, підприємствам з тиражування, а також телеорганізаціям, у тому числі кабельному телебаченню (далі - відеотелезаклади), незалежно від форми власності. Під час державної реєстрації для кожного фільму встановлюється один з таких індексів, що визначає глядацьку аудиторію та відповідно до неї умови розповсюдження і демонстрування фільму: а) індекси фільмів, що не мають обмеження глядацької аудиторії: «ДА» - дитяча аудиторія; «ЗА» - загальна аудиторія; б) індекси фільмів, що мають обмеження глядацької аудиторії: «14» - фільм, перегляд якого дозволяється дітям до 14 років тільки у супроводі батьків. Самостійний перегляд дітям до 14 років забороняється; «16» - фільм, перегляд якого забороняється особам віком до 16 років; «18» - фільм, перегляд якого забороняється особам віком до 18 років; «Х21» - фільм, перегляд якого забороняється особам віком до 21 року. Індекс фільму зазначається у прокатному посвідченні. Фільми, що мають обмеження глядацької аудиторії, розповсюджуються і демонструються з дотриманням таких вимог: а) продаж, передання в прокат населенню примірників фільмів на відеоносіях здійснюється за умови наявності на них інформації про індекс фільму, який визначає глядацьку аудиторію з обов’язковим попередженням споживача про встановлені обмеження; б) демонстрування фільмів кінотеатрами і кіновідеоустановками здійснюється за умови попередження глядача про встановлені обмеження та дотримання встановленого часу демонстрування фільму: «14» - на будь-яких сеансах, крім спеціальних дитячих; «16» - на будь-яких сеансах, крім спеціальних дитячих; «18» - на вечірніх сеансах з 18 години; «Х21» - вечірніх і нічних сеансах з 21 години; в) демонстрування фільмів телеорганізаціями здійснюється за умови попередження про встановлені обмеження у програмах телепередач перед початком демонстрування фільму та додержання встановленого часу його демонстрування: «14» - з 18 до 6 години; «16» - з 21 до 6 години; «18» - з 23 до 6 години; «Х21» - з 24 до 6 години. Індекс умов розповсюдження і демонстрування фільмів визначається у державному посвідченні на право розповсюдження і демонстрування фільмів (прокатному посвідченні).

Суб’єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб’єктом правопорушення може бути посадова особа суб’єкта підприємницької діяльності або фізична особа, якій у встановленому порядку видано державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів.

Стаття 164-8. Недотримання квоти демонстрування національних фільмів при використанні національного екранного часу

Недотримання суб’єктами кінематографії та телебачення квоти демонстрування національних фільмів при використанні національного екранного часу -

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від шістдесяти до дев’яноста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після застосування заходів адміністративного стягнення, -

тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від дев’яноста до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею 164-8 згідно із Законом України № 491/96-ВР від 14.11.96 p.]