РОЗДІЛ V. ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ

2. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Коментована стаття ЦПК України встановлює обов’язковість рішення Верховного Суду України, прийнятого за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Останні у зв’язку з прийняттям відповідного рішення Верховним Судом України зобов’язані привести свою судову практику у відповідність із цим рішенням. Це означає, що вони зобов’язані переглянути ухвалені ними рішення в справах у подібних правовідносинах, до яких застосовувалися ті самі норми матеріального права, що й ті, за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосуванням судом (судами) касаційної інстанції яких і було ухвалене рішення Верховного Суду України, та прийняти за наслідками такого перегляду рішення, в яких відповідні норми матеріального права будуть застосовані так, як це передбачено рішенням Верховного Суду, що стало підставою для їх перегляду.

Відповідальність за невиконання суб’єктами владних повноважень та судами України рішень Верховного Суду України настає за статтею 382 Кримінального кодексу України («Невиконання судового рішення»).

Глава 4. ПРОВАДЖЕННЯ У ЗВ’ЯЗКУ З НОВОВИЯВЛЕНИМИ ОБСТАВИНАМИ

Стаття 361. Підстави перегляду

1. Рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв’язку з нововиявленими обставинами.

2. Підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв’язку з нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

4) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

1. Перегляд рішення за нововиявленими обставинами — це факультативна стадія цивільного процесу, під час якої суд, який ухвалив судове рішення, після набрання ним законної сили переглядає його з ініціативи осіб, які брали участь у справі, у зв’язку із виявленням істотних обставин, що існували, але не були їм відомі на час вирішення справи.

2. Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об’єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду.

Прикладом такої обставини може бути виявлення заповіту після судового поділу майна в порядку спадкування за законом, виявлення факту, що одна зі сторін була недієздатною на час розгляду справи, встановлення факту недійсності угоди чи актового запису, недійсність розірваного судом шлюбу.

Нова обставина, що з’явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справи в порядку, встановленому ст. 361 — 366 ЦПК. Наприклад, погіршення майнового стану відповідача після винесення рішення про стягнення з нього аліментів у твердій грошовій сумі є підставою для подання позову про зниження розміру платежів, а не для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.

Нововиявлені обставини — це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов’язків осіб, що беруть участь у справі.

Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, які виявлені після постановлення рішення суду. Так, 30 жовтня 1997 р. Сумським обласним судом у справі за позовом Л. Ж. і Л. А. до Полтавського обласного управління юстиції, управління капітального будівництва Полтавського міського виконавчого комітету, Х., С. і Н. про оскарження дій судового виконавця, витребування майна та відшкодування шкоди було постановлено рішення, що набрало законної сили.

У грудні 1998 р. Л. Ж. і Л. А. звернулись до суду із заявою про перегляд зазначеного рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами. Заявники посилались на те, що в жовтні 1998 р. при ознайомленні з матеріалами кримінальної справи їм стало відомо про існування переліку майна їх сім’ї, яке станом на 19 липня 1997 р. зберігалось у квартирі в м. Полтаві. Оскільки згаданий перелік судом при вирішенні спору не досліджувався, заявники вважали цю обставину підставою для перегляду рішення суду згідно з п. 1 ч. 2 ст. 343 ЦПК 1963 р.

Ухвалою Сумського обласного суду від 31 грудня 1998 р. заяву Л. Ж. та Л. А. відхилено у зв’язку з її необґрунтованістю.