Розділ «ЧАСТИНА ВОСЬМА ТЕОРІЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА»

3) є формально-обов’язковим для всіх, хто застосовує норми, що роз’яснюються;

4) не виходить за межі норми, що роз’яснюється; становить уточнювальне судження про норму права, а не новий нормативний припис;

5) в ієрархії юридичних актів слідує за актом, положення якого розтлумачено, його місце серед юридичних актів визначається компетенцією органу чи установи, які його ухвалили;

6) приймається лише нормотворчими чи спеціально уповноваженими суб’єктами, установами - національними (наприклад, Конституційним Судом України) і міжнародними, чию юрисдикцію визнала держава (наприклад, акти Європейського суду з прав людини, Комітету ООН з прав людини);

7) має спеціальну письмову форму вираження акта-документа (роз’яснення, інформаційний лист та ін.);

8) діє у просторі відповідно до простору дії витлумаченої норми права, а у часі може набувати як прямої, так і зворотної сили; межі його зворотної сили визначаються моментом набрання чинності юридичним актом, який тлумачиться.

За суб’єктами та обов’язковістю розрізняють такі акти тлумачення: акти нормативного і акти казуального тлумачення.

Акти нормативного тлумачення:

1) акти автентичного тлумачення - видаються тим самим уповноваженим нормотворчим суб’єктом, який прийняв даний нормативно-правовий акт («автор» видання і тлумачення норми права той самий);

2) акти легального (делегованого) тлумачення — видаються нормотворчим суб’єктом, якому офіційно делеговані повноваження щодо тлумачення норм права, виданих іншими органами. Акти як автентичного, так і легального (делегованого) тлумачення мають самостійне значення.

Акти казуального (індивідуального) тлумачення:

1) акти судового тлумачення - мотивувальна частина рішення суду; роз’яснення (лист, рекомендації) касаційного суду або наглядової судової інстанції, яка здійснює перевірку законності акта застосування норм права;

2) акти адміністративного тлумачення - акт про скасування вищим органом незаконного акта або рішення про результати розгляду скарги підвідомчої організації у зв’язку із застосуванням санкцій за порушення законодавства чи лист-роз’яснення законодавства у відповідь на запит.

Підстави класифікації інтерпретаційно-правових актів можуть бути й інші:

• за формою вираження: усні і письмові;

• за формою документа: постанови, рішення, ухвали, роз’яснення, висновки, інформаційні листи та ін.;

• за юридичною природою: інтерпретаційні акти нормотворчих органів (постанови Верховної Ради); інтерпретаційні акти право- застосовних органів (прокуратури, суду тощо);

• за галузевою належністю норми, яка тлумачиться: акти тлумачення конституційного, цивільного, кримінального права тощо;

• за структурними елементами норми, яка тлумачиться: акти тлумачення гіпотези, диспозиції, санкції.