Розділ «У ПЕРЕДЧУТТІ РЕВОЛЮЦІЇ»

Так, справді, як заарештовані хлопці 16 лютого на камери й пояснювали, в СІЗО їх вже не катували, але з письмових заяв видно, що знущання і вибивання показів відбувалися в Запорізькому обласному управлінні СБУ і МВС. І одним із завдань катів було вибити такі свідчення, які дозволили б інкримінувати “Тризубу” незаконні воєнізовані формування або ще щось. (До речі, у дев’яностих правоохоронна система вже пробувала провести аналогічну спецоперацію. Тоді це не вдалося. Але тоді хоча б були якісь правила, а тепер їх апріорі не існує. Повна “демократія”!) До того ж, ми зараз не знаємо, що вплинуло на такі слова молодих патріотів – чи не “дуже переконливі пропозиції”, від яких не можна було відмовитися?

І після цього “правоохоронці” будуть закликати виконувати закони держави?! Ваші закони – це правила поведінки для рабів та інструкції для наглядачів!

А якщо добре подумати, то така ситуація є закономірною: коли владу захоплюють злочинці і нею користуються для власного збагачення, тоді порядні, законослухняні громадяни і патріоти, які хочуть звільнити свій народ, сідають у в’язниці. Так було завжди в історії людства, так є сьогодні в Україні. Чи так буде надалі, залежить тільки від нас – тих, хто живе на цій землі.

І при цьому треба усвідомлювати, що вирішити будь-яке питання сучасності для українців можна одним способом – здобувши державність для української нації. Інші рецепти – від лукавого. Поки в Україні панують чужинці і манкурти, доти говорити про права і свободи як всього народу, так і окремих його представників марно. Тільки Національна держава буде гарантом всебічного розвитку, свободи, справедливості та добробуту як титульної нації, так і представників національних меншин в Україні.

А шлях до національної державності також один – Національна революція всього українського народу під єдиним національно-визвольним проводом. І шанси здійснити якісні революційні зміни кожного дня зростають. Подякуємо за це Януковичу і його поплічникам…

Обездуховлення суспільства, переслідування українських Церков, безапеляційна підтримка владою імперської РПЦ та її антиукраїнського проекту “Русскій мір” сприяють духовному єднанню українців незалежно від конфесійної приналежності та ідеологічної зорієнтованості.

Національна несправедливість, русифікація, суттєвий дисбаланс національностей у структурах влади на державному рівні (неукраїнці стали головним кадровим резервом антиукраїнської влади), переслідування патріотів, вбивство України в Україні відбувається щодня. Але цей болючий процес піднімає цунамі незадоволення та протесту серед національно-пробуджених верств українського суспільства.

Щоденне порушення прав і свобод громадян, цензура в ЗМІ, “пресування” незалежних телеканалів, тотальний контроль олігархів над пресою, міліцейське свавілля не залишають байдужими мільйони українців, бо це торкається майже кожного. Свобода громадян стала для влади мішенню, в яку вона посилає свої розривні кулі, намагаючись повністю позбавити нас гідності та вільного майбутнього. Але й тут, вже зараз ці дії викликають спротив та антидію. Всі розуміють: ми втратимо все, якщо не зупинимо зло, яке хоче перетворити вільних людей на рабів.

Соціальне гноблення, галопуюче підвищення цін на продукти, товари і послуги, зростання тарифів і платежів, масове зубожіння та втрата купівельної спроможності, податковий терор проти малого та середнього бізнесу, розробка і майбутнє одностайне прийняття кнопкодавами із Верховної зРади антинародних Пенсійного та Житлового кодексів практично позбавляють весь український народ надії на добробут та щасливе майбутнє. Кримінально-олігархічний промосковський режим цікавить одне: як перетворити українців на робоче стадо, яке має забезпечувати всі забаганки новітніх мільярдерів та мільйонерів. Далеко не всі хочуть бути бидлом!

Всі згадані чинники творять в Україні революційну ситуацію. Цікавим є поєднання духовної, національної, соціальної та інших складових, що мають перерости у загальнонаціональний спротив. Також значущим явищем є соборність революційного процесу. Правлячим режимом однаково не задоволені мешканці Сходу і Заходу, Півдня і Півночі України.

Підсумувавши всі ці фактори, можна з впевненістю сказати, що майбутні революційні події мають всі шанси вилитися у справжню Національну революцію, яка не тільки ліквідує паразитуючу владну систему та структури, але й якісно змінить життя всіх громадян України, забезпечить всебічний розвиток, свободу, справедливість і добробут сучасному та майбутнім поколінням української нації.

А на питання: “хто прийде до влади?” найкраще можна відповісти прикладом ще однієї колишньої радянської “республіки” – Грузії. Адже і там був неабиякий кадровий голод. Але грузинський народ поставив на свою молодь і виграв. Молоді хлопці та дівчата по 25-35 років, ставши міністрами, губернаторами, мерами вивели свою країну на якісно інший, кращий рівень розвитку.

Саме так треба зробити й в Україні. Революція – справа молодих! Ті революційні кадри, які розгорнуть боротьбу за право українців бути господарями своєї долі на своїй землі, займуть і в національній державі провідні становища. Бо до влади мають приходити не ті, у кого товстіше рило, а “мудрі, мужні та шляхетні”. Бо мудрого – не здуриш, мужнього – не залякаєш, шляхетного – не купиш! У цьому перспектива Національної революції, українського народу, України…

Весна скоро… Гуртуймося, українці! Революція буде!

17 лютого 2011 р.Б.