Інструкцією з ведення ділової документації передбачені такі вимоги до наказів:
• об'єктивність (попереднє ретельне вивчення проблем, висвітлених у наказі);
• конкретність (визначення термінів, виконавців);
• реальність (матеріально-технічне, фінансове й організаційне забезпечення);
• нормативність (відповідність чинному законодавству, межам компетенцій керівника);
• несуперечливість (узгодженість із раніше виданими розпорядженнями та наказами, відсутність повторів і дублювання).
Наказ – це розпорядчий документ, правовий акт, який керівник видає для вирішення оперативних, організаційних, кадрових, фінансових і господарських питань.
Наказ набуває чинності з моменту його підписання, якщо інший термін не вказано в його тексті. Наказ діє доти, доки не буде скасований (особою, яка його підписала, або вищою інстанцією), або поки не буде виконаний чи не закінчиться термін його дії, вказаний у наказі.
Накази бувають індивідуальними й нормативними. Індивідуальні накази пов'язані з вирішенням питань трудової діяльності конкретних осіб (заохочення та стягнення, переведення на іншу роботу тощо). Нормативні накази це безособові накази, які регламентують трудову діяльність усього трудового колективу чи його частини (правила внутрішнього трудового розпорядку, реорганізація структурних підрозділів тощо).
Відповідно до цього розрізняють два види наказів:
• за особовим складом (для навчальних закладів окремо для учнів і персоналу) – пов'язані з вирішенням питань трудової діяльності окремих працівників (зарахування на посаду, звільнення, преміювання тощо);
• з питань основної діяльності – це документи, які оформляють рішення керівника щодо організації роботи установи в цілому чи його структурних підрозділів (конкретні заходи щодо виконання директив вищих органів, планування роботи окремих структурних підрозділів тощо).
Текст наказу складається, як правило, з констатувальної і розпорядчої частини.
Констатувальна частина складається зі вступу, де вказують причину видання наказу (наявність розпорядчого документа вищого органу тощо), аргументацію (викладають основні факти), й висновку (мета видання наказу). Розпорядча частина містять конкретні пункти, в яких викладається зміст наказу (заходи чи дії, строки, виконавці, відповідальні тощо). Констатувальну частину друкують з абзацу, в кінці речення крапку не ставлять. Констатувальна частина може починатися словами: "З метою...", "Відповідно до...", "Навиконання...".
Розпорядчу частину починають зі слова НАКАЗУЮ (його друкують великими літерами без абзацного відступу та лапок), після нього ставлять двокрапку. Нижче з абзацу формулюють зміст управлінських дій, що мають бути виконані. Залежно від кількості управлінських дій, документованих у наказі, розпорядча частина має бути поділена на пункти, у кожному з яких вказують конкретне завдання, дію, визначають виконавців (відповідальних осіб), строк виконання. Виконавці також можуть бути названі узагальнено: "керівникам методичних об'єднань", "заступникам директора". Кожен пункт починається із зазначення певної дії, яку записують дієсловом (здійснити, забезпечити, підготувати, розробити та інше). Строк виконання наводять або в кожному пункті наказу, або виокремлюють в один узагальнений для всіх дій пункт.
В останньому пункті наказу найчастіше зазначають особу, на яку покладено контроль за його виконанням.
Розпорядження – ще один вид розпорядчої документації. Це службовий документ, який видає керівник навчального закладу переважно з оперативних питань повсякденної господарської діяльності або адміністративної роботи.
Під час складання і оформлення розпоряджень дотримують вимог, наведених для наказів з основної або адміністративно- господарської діяльності. Так само обов'язковими вимогами для розпорядження є наявність дати, реєстраційного індексу, заголовка. Текст розпорядження складається з двох частин: констатувальної і розпорядчої. Розпорядчу частину починають зі слова ПРОПОНУЮ або ЗОБОВ'ЯЗУЮ. Нижче з абзацу формулюють текст, в якому фіксують дії, що мають бути виконані.
Витяг із наказу (розпорядження) – це засвідчена копія частини тексту відповідного розпорядчого документа.
Постанова – це документ, який фіксує рішення колегіальних органів управління. Постанови видають Кабінет Міністрів України, державні комітети, місцеві державні адміністрації, ради місцевого самоврядування, комісії тощо.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Управління початковою школою» автора Лебідь О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Організаційно-розпорядча документація в школі“ на сторінці 4. Приємного читання.
