1. Персональний контроль застосовується для надання допомоги окремим педагогам, зокрема молодим і малодосвідченим вчителям, а також вчителям, які одержали рекомендації за наслідками атестації.
Такий вид контролю дає можливість виявити недоліки в роботі вчителя (наприклад, в активізації пізнавальної діяльності учнів, в організації індивідуальних занять, виховної роботи з учнями, в дотриманні вимог єдиного мовного режиму, у використанні засобів навчання тощо) й надати йому необхідну методичну допомогу.
Персональний контроль – це не одноразова дія (перевірив – надав допомогу). Керівник закладу вказує термін для виправлення недоліків, здійснює повторну перевірку роботи вчителя.
• 2. Класно-узагальнюючий контроль передбачає вивчення впливу різних учителів на учнів одного класу. Керівник закладу освіти або його заступник з навчально-виховної роботи протягом кількох днів відвідує всі уроки в одному класі. Такий контроль, як правило, здійснюється у слабших класах. Мета його – вивчити причини відставання учнів у навчанні, їх низької дисципліни. Такими причинами можуть бути відсутність єдиних вимог з боку вчителів, що викладають навчальні предмети в даному класі, перевантаження учнів домашніми завданнями, розрив між теоретичними знаннями й формуванням вмінь і навичок тощо.
• 3. Предметно-узагальнюючий контроль застосовується у тих випадках, коли вивчається стан і якість викладання окремого предмета в одному класі, або в паралельних класах, або в цілому по школі.
• 4. Тематично-узагальнюючий контроль використовується для вивчення роботи різних учителів у різних класах, але з окремих напрямів навчально-виховної роботи. Наприклад: формування основ екологічної культури на уроках природничого циклу; розвиток пізнавальних інтересів учнів; використання технічних засобів навчання у процесі навчання та інші.
• 5. Комплексно-узагальнюючий контроль передбачає отримання інформації про організацію вивчення ряду навчальних предметів в одному або декількох класах. Ця форма контролю здебільшого є компонентом фронтального контролю.
Правильне використання керівництвом навчального закладу розглянутих видів контролю дає змогу отримати різносторонню інформацію про стан навчально-виховного процесу й на цій основі кваліфіковано керувати педагогічним колективом.
Форми внутрішньошкільного контролю:
• 1. Колективна. До контролю залучають усі ступені управління: адміністрацію, керівників кафедр, досвідчених учителів, учнів, батьків.
• 2. Взаємоконтроль. До контролю залучають керівників кафедр, досвідчених учителів і класних керівників через наставництво, взаємовідвідування навчальних занять і виховних заходів.
• 3. Самоконтроль. Делегується найдосвідченішим учителям і класним керівникам з обов'язковим періодичним звітуванням запропонованими схемами.
• 4. Адміністративний плановий контроль. Здійснюють директор, його заступники, керівники кафедр відповідно до плану внутрішньошкільного контролю.
• 5. Адміністративний регулювальний (позаплановий) контроль. Здійснюють директор і його заступники у разі виникнення непередбачених планом проблем.
Методи внутрішньошкільного контролю:
I. Методи контролю результатів. Різноманітність методів оцінки результатів обумовлена різноманітністю процесів у навчальному закладі, кожен з яких має свої результати й методи виміру. Можливості кожного конкретного методу обмежені. У більшості випадків для здобуття об'єктивної інформації використовується декілька, що доповнюють один одного.
Результати багатьох процесів насамперед складно виявити й виміряти. Найбільш відпрацьована методика контролю формальних результатів навчальної діяльності, а саме повноти, міцності, узагальненості, системності, знань і умінь школярів. Для оцінки цих результатів використовуються спеціальні завдання, в тому числі й тестові. Значно складніше з оцінкою результатів розвитку учнів. Тут методична база доки відпрацьована ще слабко.
Для оцінки рівня інтелектуального розвитку використовують тест розумового розвитку. Використовують також експертні оцінки визначення сформованості мотиву навчання, рівня розвитку самостійності, здатності застосовувати наявні знання на практиці, діяти в нестандартній ситуації тощо.
II. Методи контролю стану процесів. Основними з них є методи спостереження і аналізу процесу, психологічного тестування, методи соціологічних досліджень (анкетування, бесіди, інтерв'ювання тощо), хронометраж, вивчення документації. Контроль стану процесів дозволяє спрогнозувати майбутні результати або виявити причини недоліків уже здобутих результатів. Наприклад, якщо виявлено прогалини у знаннях учнів, потрібно встановити їх причини. Тут може бути використана і бесіда з педагогом, і перевірка документації, і зошитів учнів, і класного журналу, й спостереження за роботою педагога на уроці.
1. Спостереження за навчально-виховним процесом й одночасний його аналіз. Особливості безпосереднього спостереження полягають у тому, що контролюючий не втручається у хід процесу до його закінчення і ставить завдання з його корекції перед самим педагогом. Методи спостереження навчальних і виховних занять дає змогу виявити стан викладання вчителем навчального матеріалу, правильність вибору типи уроку, форм і методів роботи на уроці, способів перевірки й оцінки знань, умінь і навичок учнів тощо, вміння організувати й провести виховні заходи, а також побачити їх вплив на формування поглядів і переконань учнів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Управління початковою школою» автора Лебідь О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Види, форми й методи внутрішньошкільного контролю“ на сторінці 2. Приємного читання.
