• установити загальну відповідальність працівників за виконання визначених задач;
• забезпечити єдність матеріальних інтересів працівників;
• установити и строго дотримуватися єдиних соціально- психологічних, моральних і етичних установок чи цінностей.
Організація передбачає підбір виконавців (учителів, класних керівників, учнів, батьків, представників громадськості) кожного конкретного завдання із великої кількості завдань, визначених у річному плані роботи школи. У підборі виконавців для конкретної діяльності, що має відбутися, враховується рівень професійної готовності, загальної культури, індивідуальні можливості особистості. В організаторській діяльності керівника навчального закладу важливе місце посідає мотивування майбутньої діяльності; делегування виконавцям певних повноважень або прав; інструктаж, надання допомоги в процесі виконання доручень; вибір найбільш адекватних форм стимулювання діяльності.
Організація як функція управління складається з окремих елементів: делегування повноважень, департаменталізація, розподіл функціональних обов'язків, координація діяльності.
1. Делегування повноважень – це передача завдань і повноважень особі, яка бере на себе відповідальність за їх виконання.
Під відповідальністю розуміють зобов'язання вирішувати поставлені завдання і відповідати за якість їх виконання. Відповідальність не може бути делегована, навіть при передачі завдань підлеглому відповідає за їх виконання керівник.
Повноваження – це обмежене право використовувати ресурси організації і спрямовувати зусилля підлеглих на виконання певних завдань. Приміром, передача повноважень може здійснюватися структурним підрозділам (педагогічній раді, методичному об'єднанню), а може – конкретній посадовій особі (заступнику директора, учителю).
Як правило, повноваження визначаються нормативними документами (законами, положеннями тощо). Але це стосується лише вищої керівної ланки або найбільш загальних аспектів діяльності (права й обов'язки вчителя, повноваження ради школи тощо). Що ж до конкретних повноважень працівника, вони визначаються внутрішньошкільними документами або затверджуються безпосередньо керівником школи. А тому велике значення повинні мати в житті навчального закладу такі документи, як правила внутрішнього трудового розпорядку, посадові інструкції, колективний договір, у яких і конкретизуються повноваження окремих посадових осіб. Керівник навчального закладу особисто розробляє посадові обов'язки для кожної посади, передбаченої штатним розкладом. Зрозуміло, що керівник користується відповідними нормативними документами, досвідом попередніх керівників, але важливо враховувати не тільки конкретні умови даного навчального закладу, але й зміни у взаємовідносинах керівника та підлеглого.
Делегуючи повноваження, керівник повинен розуміти, що далеко не всі педагоги позитивно налаштовані на виконання додаткової роботи, навіть якщо нові повноваження і передбачають нові права, додаткову владу тощо. А тому краще разом з делегуванням повноважень домовлятись і про певні пільги, які б компенсували додаткові витрати часу й зусиль. У директора школи недостатньо фінансових можливостей для компенсації додаткових витрат підлеглого, але не треба забувати, що для більшості педагогічних працівників, економічні стимули не є головними. Важливими є особистісний статус у колективі, подяка, емоційне позитивне ставлення керівника, бажане навантаження і розклад, можливість отримати додаткові вихідні влітку чи на канікулах тощо.
Проте слід мати на увазі, що певні повноваження делегуються не через нормативні документи, а відповідно до організаційної культури школи, традицій, усталених правил, які нікому не спадає на думку заперечувати. Наприклад, у багатьох навчальних закладах прийнято, що за відсутності керівника його обов'язки виконує один із декількох заступників директора, хоча це не передбачено ніякими нормативних документами. Іноді окремі обов'язки чергового вчителя чи класного керівника теж не зафіксовані в документах, а виконуються за традицією, звичкою тощо. Дійсно, важко передбачити всі можливі ситуації, але все ж таки краще, якщо якомога більше конкретних прав й обов'язків працівників будуть установлені відповідними розпорядженнями, наказами положеннями.
Серед повноважень розрізняють: рекомендаційні, обов'язкове узгодження, паралельні, функціональні, лінійні в апараті.
Приміром, педагогічній раді делегуються повноваження, пов'язані з обговорення шляхів удосконалення навчально- виховного процесу, планування роботи навчального закладу, підвищення кваліфікації педагогічних працівників тощо. Проте рішення педагогічної ради є не обов'язковим для виконання всіма педагогами школи. Обов'язковим вони можуть стати лише за умови видання відповідного наказу директором навчального закладу. Такі повноваження є рекомендаційними. Але з окремих питань постанова педагогічної ради є обов'язковою умовою для прийняття рішення (наприклад, нагородження учнів за успіхи в навчанні, переведення до наступного класу, надання пільг щодо харчування). Такі повноваження мають статус обоє язкового узгодження. З паралельними повноваженнями ми зустрічаємось при організації державної підсумкової атестації. Так, усі члени комісії мають рівні права й обов'язки при прийнятті рішення щодо оцінки рівня навчальних досягнень. Функціональні повноваження – найбільш поширені в школі. Це й розподіл обов'язків між заступниками директора, делегування повноважень відповідальним за окремі ділянки роботи, установлення посадових обов'язків працівників школи. Іноді повноваження передаються певному структурному підрозділу (наприклад, творчій групі), члени якого самостійно розподіляють права й обов'язки між собою. У такому випадку ми говоримо про лінійні в апараті повноваження.
2. Департаменталізація – розподіл організації за логічними одиницями й структурними підрозділами. Департаменталізація здійснюється на засадах функціонального й дивізіонального підходів.
Функціональний підхід передбачає розподіл за логічними одиницями (навчальна, виховна, адміністративна робота тощо). Дивізіональний підхід передбачає розподіл на структурні підрозділи (початкова, середня, старша школа, І-ІІ зміна, загальноосвітня школа-гімназія тощо).
У системі загальної середньої освіти рідко можна зустріти департаметалізацію одного виду. Як правило, при розробці організаційної структури поєднуються обидва підходи. Найбільш розповсюдженою моделлю департаменталізації є така, при якій початкова школа є окремим структурним підрозділом зі своїми традиціями, структурою і змістом методичної роботи, режимом, розкладом, керівництвом. Але в питаннях виховної роботи, адміністративно-господарської та учителів початкових класів, і вчителі середньої та старшої школи "грають за одними правилами".
Елементами структури є структурні підрозділи та окремі посади (наприклад директор, заступники, психолог і т. ін.), важливо, щоб уведення кожної посади чи структурного підрозділу передували обґрунтування необхідності такого введення і розробка положення про структурний підрозділ чи посадової інструкції.
У навчальному закладі частіше виокремлюються такі рівні: директор – заступники директора – керівники методичних об'єднань, відповідальні за окремі напрямки роботи – працівники – учні. Відповідні місця в структурі займають структурні підрозділи: педагогічна рада, методичне об'єднання, орган учнівського самоврядування, Рада школи, творчі групи, батьківські комітети, методична рада тощо.
Таким же чином (за рівнем управління і підпорядкованістю) розташовують посади психолога, бібліотекаря, медичного працівника, обслуговуючий персонал тощо.
Вибір загальної організаційної структури залежить від багатьох чинників, проте визначальним є стратегія розвитку навчального закладу. Таким чином, для побудови структури використовують певний алгоритм:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Управління початковою школою» автора Лебідь О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Організація як функція управління“ на сторінці 2. Приємного читання.
