Тема 2. Державне управління системою початкової освіти

Управління початковою школою

Освіта є однією з галузей, якою опікується держава, створюючи умови для її розвитку. Тому державне управління освітою – певний вид діяльності органів державної влади, що має виконавчий та розпорядчий характер, полягає в організуючому впливові на суспільні відносини у сфері освіти шляхом застосування державно-владних повноважень і включає цілеспрямоване вироблення, прийняття та реалізацію організуючих, регулюючих та координуючих рішень, що справляють вплив на освітню сферу. Таким чином, державне управління освітою – це окрема галузь державного управління, яка забезпечує планомірний вплив на освітню сферу, що ґрунтується на законах та інших нормативних актах, і спрямована на розвиток цієї цілісної системи. Система освіти може впорядковуватися через управління (регулювання ззовні) й самоуправління (регулювання зсередини). Взаємозв'язок системи освіти й управління нею можна пояснити на прикладі системи освіти як арени, яка намагається нейтралізувати впливи, що порушують нормальну життєдіяльність цієї системи. Система освіти, будучи органічно пов'язаною з управлінням, змінюється зі зміною останнього, вона б у дує сама себе лише через управління.

Особливість державного управління освітою полягає в тому, що воно, по-перше, має владний характер, поширюється на всю систему освіти, реалізується ієрархічно побудованим апаратом, наділеним певними повноваженнями за допомогою численних управлінських впливів, характер і типологія яких визначаються специфікою об'єктів. По-друге, державне управління – це процес реалізації державної влади, її зовнішнє матеріалізоване вираження, що здійснюється як цілеспрямований вплив на систему освіти або на її окремі ланки на підставі пізнання та використання властивих системі об'єктивних закономірностей і тенденцій в інтересах досягнення поставленої мети або певної сукупності цілей, забезпечення її оптимального функціонування і розвитку. По-третє, державне управління діє системно, поєднує функціонування двох складних структур – державного апарату управління освітою і публічних інституцій суспільства та громадськості.

Основними якостями, що характеризують державне управління освітою, є:

• наявність органів управління, наділених певними повноваженнями, діяльність яких спрямована на певні об'єкти освітянської галузі;

• існування управлінських зв'язків, відносин і організації як суб'єктів, так і об'єктів управління;

• наявність управлінських функцій, пов'язаних із забезпеченням існування та розвитку галузі.

Держава – основний інструмент політичної системи суспільства, що здійснює управління системою освіти. Державна влада впливає на процеси в освітянському середовищі за допомогою спеціально утворених органів і установ, які є складовими єдиного механізму державної влади.

Механізми державного управління – засоби, важелі, стимули, методи, за допомогою яких суб'єкти управління освітою впливають на освітянську сферу з метою досягнення поставлених цілей.

Державна освітня політика – це планомірно організована діяльність і відповідно цілісна, комплексна система заходів державних інституцій щодо цілеспрямованого управління освітньою галуззю з метою її оптимізації, повноцінного функціонування та розвитку, це концентроване вираження ідеологічних та соціальних принципів, що визначають ставлення держави до функціонування і розвитку галузі, її роль у суспільстві.

Головна мета (місія) державної політики щодо розвитку освіти полягає у створенні умов для розвитку особистості й творчої самореалізації кожного громадянина України. Державна політика у сфері освіти визначається Верховною Радою України, Главою держави й реалізується органами державної влади і органами місцевого самоврядування, освітніми закладами, установами, організаціями. Освітня політика визначається як діяльність суб'єктів освіти, тих людей і груп, які мають власні інтереси у сфері освіти. Держава виступає як суб'єкт освітньої політики.

Основними функціями суб'єктів освітньої політики є: 1) формування проблем освіти залежно від позиції і точки зору; 2) знаходження засобів для розв'язання даних проблем; 3) діяльність із досягнення визначених цілей; 4) оцінка результатів своєї та чужої діяльності у сфері освіти.

Освітньою політикою займаються суб'єкти, які можуть забезпечувати досягнення встановлених у сфері освіти цілей (у першу чергу – це держава, органи управління освітою). Напрямки освітньої політики визначаються цілями, які поставлені перед сферою освіти, а також тими діями, які застосовуються для їх досягнення.

Сучасними цілями державної освітньої політики України визначено: 1) адаптацію національної освітньої сфери до нових суспільних реалій, викликів часу і водночас збереження кращих здобутків минулого; 2) формування цілісної самодостатньої системи освіти; 3) пристосування системи освіти до демократичних і ринкових суспільних відносин; 4) входження в глобальний світовий освітній простір, забезпечення конкурентоспроможності в інформаційному суспільстві; 5) переорієнтація освітнього процесуна розвиток особистості.

Напрямки державної освітньої політики – це характеристики стану й (або) певні риси системи освіти, що розглядаються як результати здійснення політичної діяльності. Вони формулюються як основні напрямки діяльності держави для досягнення певних цілей в системі освіти.

До основних напрямків державної освітньої політики України належать:

• забезпечення громадянам рівного доступу до безоплатної якісної освіти;

• зниження рівня корумпованості освітньої сфери;

• підвищення рівня об'єктивності в оцінюванні успішності учнів, студентів, слухачів;

• запровадження демократичних засад у діяльність навчальних закладів;

• удосконалення громадянсько-патріотичного виховання в освіті;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Управління початковою школою» автора Лебідь О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 2. Державне управління системою початкової освіти“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ПОЧАТКОВОЮ ШКОЛОЮ

  • Принципи управління школою

  • Методи управління школою

  • Поняття організаційної структури управління

  • Організаційні форми управлінської діяльності в школі

  • Педагогічна рада

  • Нарада при директорові школи

  • Піклувальна рада

  • Тема 2. Державне управління системою початкової освіти
  • Система органів державного управління освітою в Україні

  • Інспектування школи

  • Ліцензування і атестація школи

  • ЗМІСТ ВНУТРІШНЬОШКІЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

  • Планування роботи школи

  • Організація як функція управління

  • Особливості внутрішньошкільного контролю

  • Суб'єкти й об'єкти внутрішньошкільного контролю

  • Види, форми й методи внутрішньошкільного контролю

  • Планування й організація внутрішньошкільного контролю в школі

  • ТЕХНОЛОГІЯ ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ ПЕДАГОГІЧНОГО КОЛЕКТИВУ

  • Функції методичної роботи

  • Принципи методичної роботи

  • Форми організації методичної роботи

  • Колективні форми

  • Планування роботи методичних об'єднань в школі

  • Тема 5. Система роботи з передовим педагогічним досвідом

  • Критерії оцінки передового педагогічного досвіду

  • Виявлення передового педагогічного досвіду

  • Методи вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду

  • Технологія впровадження передового педагогічного досвіду

  • ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ПОЧАТКОВОЮ ШКОЛОЮ

  • Особливості поєднання класів у комплект

  • Специфіка побудови уроків у класах-комплектах

  • Керівництво самостійною роботою

  • Організація виховної роботи в класах-комплектах

  • Функція управління в малокомплектній початковій школі

  • Тема 7. Діловодство в початковій школі

  • Організаційно-розпорядча документація в школі

  • Документація із особового складу

  • Поради щодо ведення особової справи учня

  • Вимоги й особливості ведення вчителем початкових класів шкільної документації

  • Вимоги до проведення і запису видів контролю у класному журналі

  • Вимоги до проведення і запису у класному журналі навчальних екскурсій

  • Вимоги до оформлення зошитів

  • Вимоги до поурочних планів

  • КОРОТКИЙ ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК