• проектує перспективи їхнього розвитку протягом оздоровчої зміни.
На другій стадії педагог:
• виступає наставником дитячого самоуправління;
• допомагає активу налагодити роботу, учить планувати, здійснювати, аналізувати й координувати життя загону із загальними справами;
• із допомогою активу впливає на формування колективу, суспільної думки, позитивного психологічного мікроклімату, поведінку та вчинки членів загону;
• аналізує їхні мотиви, навчає психологічної самооцінки, само- корекції вихованців свого загону.
На третій стадії педагог разом із загоновим самоуправлінням продовжує допомагати формуванню й розвитку в дитячому колективі гуманних відносин і піклування одне про одного, проводить індивідуальну виховну роботу.
На четвертій стадії педагог допомагає дітям узагальнити результати роботи загону, проаналізувати вдачі та невдачі, накреслити перспективи подальших справ у школі, за місцем проживання, інших дитячих колективах й організаціях.
З аналізу соціально-педагогічної та психологічної літератури, досвіду діяльності літніх оздоровчих закладів стверджуємо, що найсуттєвішими й найтиповішими особливостями тимчасового колективу є:
• короткочасність, яка обумовлена обмеженими термінами початку та завершення свого офіційного існування й цим породжуються динамізм, інтенсифікація діяльності та спілкування;
• збірність, що ставить вожатих перед необхідністю використовувати й враховувати досвід життєдіяльності, спілкування, якого діти набули в шкільних колективах;
• автономність, тобто тимчасова ізольованість від сім'ї, школи, звичного оточення, товаришів, що створює об'єктивні умови для здійснення єдиних педагогічних вимог.
Результати аналізу роботи педагогічних колективів оздоровчих закладів свідчать, що основними причинами конфліктів, непорозумінь і труднощів у спілкуванні з вихованцями є: 1) нездатність соціальних педагогів і вожатих установити з ними дружні контакти; 2) одноманітність технік індивідуального й колективного впливу в різноманітних педагогічних ситуаціях тощо.
Часто це пояснюється неправильною психолого-педагогічною організацією, переоцінкою ролі виховного заходу, плануванням без урахування інтересів і запитів дітей, авторитарністю виховання, почасти недоліками сімейного виховання й шкільного життя (оскільки в загоні перебувають діти, які представляють різні культури та різні стилі виховання як у сім'ї, так і в школі).
У дитячих закладах оздоровлення й відпочинку з перших днів виокремлюються чотири основні групи дітей.
I група – вихованці із соціально-позитивною колективістською спрямованістю. Вони товариські, відгукуються на прохання дорослих та однолітків, відповідально ставляться до своїх доручень, справ загону, володіють навичками самообслуговування, життя в колективі тощо. Такі діти одразу ж стають помічниками дорослих, шефами менших.
II група – "відкритий пасив". Ці вихованці займають очікувальну позицію, не виявляють ініціативи, проте можуть виявити активність за певного стимулювання їх із боку дорослих. Представники цієї групи, як правило, слухняні, проте надмірне опікування з боку дорослих пригнічує розвиток їхньої ініціативи, самостійності та активності. У результаті очевидна пасивність і намагання залишитись осторонь. Саме дитячий заклад має стати в пригоді цій групі дітей у розвитку їхньої самостійності й намагання активного самоствердження.
III група – негативно налаштовані. Це вихованці, які примусово привезені до дитячого закладу. Зазвичай їм важко змиритися з режимом і дисциплінарними обмеженнями, яких діти не мали в домашніх умовах. Аналіз поведінки цієї групи вихованців свідчить про те, що авторитет батьків для них невисокий, вони звикли вирішувати, як проводити свій час; у них завищена самооцінка, що межує із зазнайством та нещирістю. Прикро, що в цілому підлітків – представників цієї групи – із роками стає дедалі більше. Це вимагає додаткових зусиль із боку педагогічних колективів у пошуку форм співробітництва й взаємодії з такими підлітками. Створення атмосфери творчого співробітництва, умов, спрямованих на розвиток культури поведінки, емпатії у відносинах з однолітками та дорослими, індивідуальний і диференційований підхід до таких дітей, правильний педагогічний інструментарій допоможуть соціальному педагогу переорієнтувати негативні установки цих вихованців.
IV група (малочисельна) – діти, які мають відхилення в психічному або фізичному розвитку. їх утомлює галас, вони прагнуть лишитися на самоті, що в умовах літнього оздоровчого закладу досить складно. Дискомфортне становище в колективі, непорозуміння з оточуючими, відсутність друзів провокує їх на агресію, скарги або ж конформістську позицію. До 10 % дітей різного віку не можуть жити автономно від сім'ї, вони важко переносять розлуку, негативно ставляться до колективних справ, веселих ігор, тому що всі їхні думки пов'язані з очікуванням батьків.
Специфічною особливістю діяльності літнього закладу є дотримання вихованцями обов'язків із самообслуговування (догляду за своїми речами, чистотою тіла тощо). У цьому контексті доцільно відзначити, що ті діти, яких удома не привчили до самостійності та самообслуговування, також відчувають дискомфорт і негативне ставлення оточуючих.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Діяльність соціального педагога в дитячому закладі оздоровлення та відпочинку» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА В ДИТЯЧОМУ ЗАКЛАДІ ОЗДОРОВЛЕННЯ ТА ВІДПОЧИНКУ“ на сторінці 19. Приємного читання.
