Дідове хазяйство

Жив собі дід та баба. Посила баба діда на заробітки. Спекла йому коржик. Дід положив за пазуху та й пішов.

Іде та й іде він собі, коли лежить жолудик та й пита діда.

— Де ти йдеш?

— На заробітки.

— Візьми й мене.

— Та йди.

Та й укинув його у пазуху. Пішов і пішов. Навстрічу рак та й питає діда.

— Де ти йдеш?

— На заробітки.

— Візьми й мене.

— Та як же я тебе візьму, як ти щипаєшся?

— Та я буду сам повзти.

Ішов, ішов, навстрічу йому жаба та й пита його.

— Діду, діду, де ти йдеш?

— На заробітки.

— Візьми й мене.

— Ходім.

Пішли. Ідуть та й ідуть, навстрічу їм вутка. Ну й пішли. Йдуть та й ідуть, лежить довбня. Тоді ідуть, дід несе довбню. Ідуть та й ідуть, коли лежить личко та й питається.

— Діду, діду, де ти йдеш?

— На заробітки.