Розділ «V»

Я тоді служила в його за наймичку. Він удовець, старий, старий; борода довга, біла як молоко. Сидів він, читав Святе Письмо, свічечка горіла, як убігли хлопці з Оксаною. Він устав та: «Боже благий! Боже мій милостивий! – каже, – де твоя правда в світі! Діти мої любі! звінчаю я вас; ідіть до церкви».

Повів їх та й звінчав зараз. Поблагословив і казав не боятись нічого: «Я сам буду одвіт держати!»

А парубки тії – сказано, вітер у голові, молодії – видрали десь музики і повели молодих по селу, гукаючи, співаючи; пішли танці, регіт... Цілу ніч гуляли і молодих од себе не пускають; обступили їх, як військом... Ранком одвели до Тимошевого батька, а самі розійшлись на панщину, як і не було їх.