Розділ «Стаття 15. Розпоряджання та управління житловим фондом»

1. Розпоряджання житлом державного житлового фонду, житлового фонду територіальних громад здійснюється власником або уповноваженим ним суб’єктом у межах, визначених законодавством.

Розпоряджання житлом, що належить на праві приватної власності фізичним або юридичним особам, здійснюється власником або уповноваженим ним суб’єктом у межах, визначених законодавством.

Розпоряджання житлом також здійснюється шляхом виключення житла з житлового фонду, переведення житлових приміщень у нежитлові, прийняття інших рішень, пов’язаних з набуттям, зміною або припиненням речових прав на житло.

2. Розпоряджання державним житловим фондом здійснюють органи державної влади, інші суб’єкти управління об’єктами державної власності, визначені законом, самостійно або через уповноважених ними суб’єктів.

3. Розпоряджання житловим фондом територіальної громади здійснює орган місцевого самоврядування самостійно або через уповноваженого ним суб’єкта.

4. Виключення житла з житлового фонду, переведення житлових приміщень у нежитлові здійснюється виключно за згодою власника, а щодо житла в багатоквартирному будинку - за згодою співвласників такого будинку, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за рішеннями органу державної влади чи органу місцевого самоврядування у разі визнання житла непридатним для проживання або таким, що підлягає знесенню, та в інших випадках, визначених законом.

Виключення житла з житлового фонду не є підставою для припинення права власності на таке майно, крім житла, що підлягає знесенню, та в інших випадках, визначених законом.

5. Дачні і садові будинки, що відповідають державним будівельним нормам, можуть бути переведені у житлові будинки в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

6. Власники житлового фонду забезпечують управління житловим фондом шляхом здійснення заходів з його утримання, експлуатації, ремонту, обслуговування та збереження відповідно до закону.

Відносини, пов’язані з управлінням житловим фондом, зокрема з його утриманням, експлуатацією, ремонтом, обслуговуванням та збереженням, регулюються законом.

7. Держава може запровадити комплексну реновацію житлового фонду - комплекс заходів з оновлення, модернізації застарілих житлових будинків з метою покращення їхнього стану, підвищення безпечності, енергоефективності будівель та якості житла, створення сучасних житлових умов.

Комплексна реновація застарілого житлового фонду може здійснюватися шляхом нового будівництва на місці демонтованих житлових об’єктів, реконструкції, реставрації або капітального ремонту, а також за рахунок термомодернізації та/або модернізації інженерних мереж.

Проведення реновації застарілого житлового фонду має забезпечувати дотримання прав власників житла та основних засад розпоряджання спільним майном.

8. Прийняття рішень про комплексну реновацію застарілого житлового фонду, відчуження житла для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності здійснюється відповідно до законодавства.

9. Колишні власники (їхні правонаступники), які володіли багатоквартирними будинками до моменту приватизації, зобов’язані брати участь у фінансуванні їх ремонту та сприяти організації його проведення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Спори, що виникають з цього питання, вирішуються судом.

10. У разі реорганізації юридичних осіб державної чи комунальної форми власності в іншу форму власності або у разі їх ліквідації житло, що перебуває у власності або управлінні таких суб’єктів, підлягає передаванню у власність або управління їхнім правонаступникам у встановленому законодавством порядку. При цьому зберігаються всі права та обов’язки осіб, що виникли до моменту реорганізації або ліквідації, включно з правом користування житлом, проживанням, а також правонаступництвом боржника чи кредитора у зобов’язаннях.