Був цар. Цар над царями. І наказав, хто має сина, то най посилає до нього служити, а хто не має — то най іде сам.
Але один цар не мав синів, лише три доньки, і каже до них
— Ну, я мушу іти на службу. А найстарша обзивається.
— А ви, тату, не йдіть, я за вас піду.
Обстригла собі волосся, зібралася за жовніра, сідає вона на коня і їде. А дорога все йшла через ліс. Батько одягнув ведмежу шкуру, перейшов її, а вона налякалася і вернула назад. А тато дома питає.
— Ну, а що ж то є, ти вже відслужила?
— Та ні,— каже,— перейшов ня у лісі звір, а я дуже налякалася і вернула-м.
Їде середуща. А цар знову пребрався у ведмежу шкуру і йде у ліс. І ця налякалася і також вернулася. Тоді наймолодша стала і каже:
— Що, аби я не поїхала,— то не може бути.
Ну, зібралася вона, взяла шаблю, сіла на коня і їде. А батько у ведмежій шкурі виходить проти неї. Вона вихопила шаблю і замахнулася йому голову відрубати. А він скричав:
— Не рубай, бо то я є твій тато.
— Ну добре, що ти обізвався, бо інакше була би голова злетіла долів з плеч.
Їде вона далі, аж на те місце, де мали зібратися всі царські сини. Вже вони зібралися і заприсягалися, що один за всіх, а всі за одного, і їдуть далі. Коли чують, щось у лісі пищить.
Коли вона, а її вибрали комендантом, стала та й каже до всіх:
— Ходімо перезнати, що то таке.
Пішла вона подивитися. Бачить — гад прожер оленя і не може через роги пролізти і пищить. Тоді той каже:
— Королевичу, розітни гадові пащу. Я на своїх рогах буду тебе носити, куди лише сам захочеш.
Подумала вона собі, розтяла оленеві роги і стоїть. Тоді гад каже:
— Іди до мого батька і про все це скажеш. Він тобі дасть срібного коня. А як не схоче, то вдариш себе оцими трьома прутиками-однолітками.
Ідуть вони, ідуть і приходять під високу скелю. Виповз відти найстарший гад і питає.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Царева донька» автора Народна творчість на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 1. Приємного читання.