Про хлопця, що не знав боятися

Був один хлопець. Ще йому було три роки, а він не знав боятися. Іде в ліс на тріски, а йому кажуть:

— Не йди, синку, бо напудишся!

— А я не боюся,— каже він.

Як підріс, пішов служити. Просить чоловіка:

— Ґаздо, научіть мене боятися та буду у вас служити!

Ґазда пристав. Вечором послав хлопця на хлів спати. А на тім хліві щось пуджало. Вранці звідує ґазда:

— Чи ти не боявся?

— Ні!

Лишив хлопець ґазду, пішов до другого.

— Чи ви научите мене боятися?

— Навчу.

Пішли орати на діл. А там стояли два стовпи, а на них висіли розбійники. Ґазда зарубав сокиру в одного стовпа і лишив. Вечором дома каже:

— Но, хлопче, забули ми топір на ділу.

— Я принесу.

— Не йди, бо напудишся.

— Я не боюся.

Побіг хлопець і хоче брати топір, а мертвий повішеник проговорив:

— Ой, небоже, що я би пив!

— Та як тобі подати води?

— Зачерпни у шапку і подай на жерді.