• централізована система управління;
• отримання прибутку пропорційно до вкладених коштів;
• обмежена відповідальність, яку несуть індивідуальні інвестори;
• можливість передачі акцій (тобто частини права власності на підприємство) іншим особам.
Особливе значення набуває обмежена відповідальність індивідуальних інвесторів. Розмір такої відповідальності обмежений обсягом внеску інвесторів в корпорацію. Відповідно, їх імовірні втрати не можуть перевищувати їхнього внеску. Проте, перевага обмеженої відповідальності досягається за рахунок втрати частини контролю за діяльністю корпорації. Інвестори (акціонери) передають право управління підприємством менеджерам, тобто вони делегують право приймати рішення відносно ряду аспектів діяльності корпорації директорам і менеджерам, окрім рішень особливої важливості.
Таким чином відбувається відокремлення відповідальність підприємства від відповідальності її окремих власників. Тобто, відповідальність, яку несе корпорація, може не бути відповідальністю її учасників а те, що належить підприємству, може не належати її членам.
В умовах значної розпорошеності капіталу, тобто коли корпорація заснована більшою кількістю акціонерів, кожний з яких володіє тільки незначною частиною акціонерного капіталу, "уступка" акціонерами важелів контролю за її діяльністю приводить до поділу функцій володіння та управління. Для великих акціонерних товариств ця розпорошеність капіталу є, скоріше, нормою, ніж винятком.
Існує ряд проблем корпоративного управління, серед яких:
• суперечність функцій володіння та управління діяльністю корпорації;
• пасивність акціонерів щодо участі в управлінні корпорацією у випадку високої розпорошеності капіталу між значною кількістю власників;
• забезпечення інтересів дрібних інвесторів;
• суперечності між різними групами інвесторів;
• між виконавчими та контролюючими органами управління корпорацій.
Важливою проблемою корпоративного управління, яка потребує постійного вирішення та коригування управлінських дій є суперечність функцій володіння та управління діяльністю корпорації. Така суперечність виявляється у розходженні інтересів власників і менеджерів та зводяться до наступних моментів:
• 1. Різниця у формі та розмірі матеріальної винагороди, яку отримують менеджери та власники корпорацій. Зазвичай менеджери отримують винагороду у формі заробітної плати, в свою чергу власники - лише ту частку прибутку, що залишається після розрахунку корпорації за всіма своїми зобов'язаннями.
• 2. Як правило, акціонери інвестують у конкретну корпорацію тільки частину свого капіталу, розподіляючи свої інвестиції між цілим рядом об'єктів. В свою чергу, менеджери концентрують свою діяльність в корпорації, якій вони служать, а втрата робочого місця становить серйозну небезпеку. Таким чином, управлінські рішення менеджера не завжди можуть задовольняти акціонерів, хоч їхні інтереси в загальному підсумку часто співпадають.
• 3. Акціонери надають перевагу управлінським рішенням, які забезпечують отримання високого прибутку і відповідно високих дивідендів. В той час як менеджерам в більшій мірі вигідно вживати заходи, що знижують ризики та небезпеку впливу непередбачених обставин і гарантують хоч і не високі, проте стабільні прибутки. 4. Менеджери корпорації перебувають під впливом різного роду факторів, серед яких - влада та престиж, які вони отримують в результаті перебування на своїх посадах. Як наслідок, результатом такого впливу можуть стати управлінські рішення менеджерів, які не будуть мати жодного відношення до інтересів акціонерів, чи навіть суперечити їм. Іншою проблемою корпоративного управління є пасивність акціонерів щодо участі в управлінні корпорацією у випадку високої розпорошеності капіталу між значною кількістю власників. Суть проблеми зводиться до того, що акціонери як група прагнуть здійснювати контроль за управлінням корпорацією. Проте, коли число власників велике і частка окремого акціонера незначна, в кожного з них окремо мало бажання займатись контролем діяльності корпорації, оскільки ніхто не бажає брати турботи управління на себе, у той час як отримані вигоди розподіляється між усіма рівномірно. Як наслідок, таке відношення з боку акціонерів може привести до того, що управління діяльністю корпорації вийде з-під їхнього контролю.
Виходячи з вище сказаного, можна стверджувати, що головна функція корпоративного управління - забезпечення діяльності корпорації в інтересах її власників (акціонерів), які надали фінансові ресурси для її розвитку, а також в інтересах інших зацікавлених осіб.
Значення корпоративного управління для господарського товариства обумовлено його впливом на підвищення конкурентоспроможності та економічної ефективності завдяки забезпеченню:
• відповідної уваги до інтересів акціонерів;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Корпоративне управління» автора Мальська М.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Передмова“ на сторінці 2. Приємного читання.
