Розділ «3.3. Опіки»

Загальна хірургія з клінічною психологією

Опік (combustio) – пошкодження шкіри і підлеглих тканин спричинених дією високої температури, хімічних, електричних, променевих та світлових факторів.

Термічний опік – результат дії на шкіру високої температури (полум'я, гаряча рідина, газ і предмети, пара).

Хімічний опік – результат дії на шкіру і слизові оболонки агресивних хімічних сполук.

Електричний опік – результат дії на шкіру електричного струму або блискавки.

Променевий опік – результат одномоментної чи сумарної дії на шкіру високих доз проникаючої радіації.

Світловий опік – результат дії світлової енергії на відкриті ділянки шкіри при наземному чи повітряному вибуху ядерних зарядів та лазерної зброї. Світлові опіки визивають миттєві і профільні ураження відкритих частин тіла, повернутих в бік спалаху, здатні пошкоджувати зір та запалювати горючі матеріали і одяг, що спричиняє поширені опіки полум'ям.


Термічні опіки



Класифікація опіків за глибиною ураження


В залежності від здатності до самостійні регенерації пошкоджених структур шкіри опіки поділяють на поверхневі і глибокі. Поверхневі опіки, якщо не розвинулась інфекція, загоюються самостійно за рахунок розмноження епітелію волосяних фолікул, сальних і потових залоз (вони знаходяться глибоко в дермі і залишаються неушкодженимй при поверхневих опіках). В Українах використовують класифікацією, що було прийнято XXVII з'їздом хірургів СРСР у 1961 році (табл. 3.4).

Опіки І – III А ступенів – поверхневі, III Б і IV ступенів – глибокі. Під впливом інфікування (судинні зміни, мікросудинний тромбоз, стаз і ішемія) глибина опіка може посилитись. (Рис. 3.9, Рис. 3.10, Рис. 3.11, Рис. 3.12, Рис. 3.13)[1].

Обстеження включає визначення площі і глибини опіку, контроль АТ, ЧСС, ЧД, температури тіла, оцінку свідомості, прохідності дихальних шляхів і стану дихання в цілому (наявність/ відсутність дихальної недостатності). Взважування хворого (для призначення інфузійної терапії протягом перших кількох днів після опіку, служить основним принципом визначення потреби калорій у хворого з обширним опіком). Оцінка причини опіку: якщо опік отриманий в закритому приміщенні або постраждалий тривалий час знаходився під впливом диму – висока ймовірність сильного пошкодження дихальних шляхів або отруєння окисом вуглецю. У таких випадках шкіра синюшна, дихання судомне, в роті і глотці – плями сажі, почервоніння, набряк або пухирі.

Ділянки поверхневих опіків візуально розташовані вище оточуючих ділянок (за рахунок набряку). Ділянки глибоких опіків – сухі, зморщені, щільні, розташовані нижче поверхні неушкоджених тканин або ділянок поверхневих опіків. Для визначення глибини опіку має значення "волосяна" проба (при глибокому опіку волосина з центру опікової поверхні видаляється легко) і проба уколом (при поверхневому опіку зберігається больова чутливість).


Визначення площі опіків



Організація лікування опікової хвороби


I етап – догоспітальний (місце травми). Потрібно усунути вплив травмуючого чинника (збити вогонь, зупинити тління одягу), почати нейтралізацію внутрішньотканинної гіпертермії криничною чи водогінною водою (змочені рушники, ганирки тощо) до зникнення больового синдрому і вирівнюванні температури опіку і навколишньої ділянки (5-6 год.). В перші 30 хв охолодження опіку ефективно знижує проникність судинної стінки. По закінченню нейтралізації зігріти хворого (гарячий чай, алкоголь, фени, інфрачервоні лампи) і транспортувати потерпілого в медичний заклад. При необхідності відновлюють прохідність дихальних шляхів, проводять штучне дихання і непрямий масаж серця. Як швидше обпалені ділянки потрібно перев'язати чистою (стерильною) тканиною перед транспортуванням хворого. Жири, сало, домашні, народні та інші засоби застосовувати не можна, так як вони можуть ускладнити опік і спричинити його поглиблення.

Якщо транспортних засобів недостатньо, в першу чергу мають бути відправлені постраждалі, чиї шанси на виживання у разі отримання негайної допомоги високі. Постраждалих із значними опіками потрібно транспортувати в другу чергу. Необхідно забезпечити збереження тепла під час транспортування (загорнуті постраждалих в ковдру або тканину, що зберігають тепло). Якщо цього не робити, температура тіла може різко знизитися протягом короткого часу. При сильних опіках внутрішньовенні рідини потрібно вводити як скоріше (втрата рідини триває). Всім постраждалим необхідно проводити інгаляції кисню, особливо постраждалим від вогню і диму, так як у них можливе отруєння окисом вуглецю. Ендотрахеальна інтубація обов'язкова для всіх хворих з підозрою на опік дихальних шляхів, що забезпечує функціонування дихальних шляхів і виключає необхідність термінової інтубації в несприятливих умовах.

II етап – госпітальний – нейтралізація внутрішньотканинної гіпертермії, знеболюючі препарати, катетеризація центральних чи периферичних вен, інфузійно-трансфузійна терапія (відновлення ОЦК, детоксикація), екстенна профілактика правця, медикаментозний сон (у важких випадках), декомпресивні розтини (в т.ч. фасціотомія); транспортування в опіковий центр.

Пампасний розріз (ескаротомія) потрібно проводити в перші дні при підозрі на стиснення судин при глибокому, особливо циркулярному, опіку кінцівки. Розріз струпу, починають від здорової тканини і проводять до периферії для зменшення стиснення. Лінії ескаротомії мають бути безперервними. Фасціотомію потрібно проводити тоді, коли опік надто глибокий з пошкодженням м'язів.

III етап – спеціалізований (опіковий центр) – нейтралізація внутрішньотканинної гіпертермії, знеболюючі препарати, рясне тепле питво, катетеризація центральних або периферичних вен, інфузійно-трансфузійна терапія, профілактика і лікування поліорганної недостатності, декомпресивні розтини (в т ч фасціотомія), рання некректомія (2-4 доба з моменту травми) із закриттям післяопераційних ран ксенодермотрансплантатами, аутодермотрансплантатами чи їх комбінації, плазмаферез, баротерапія, лазеротерапія і т.д.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Загальна хірургія з клінічною психологією» автора Саждера С.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „3.3. Опіки“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • РОЗДІЛ I. Введення у хірургію. Загальні засади роботи в хірургічних спеціальностях

  • 1. Організація хірургічної допомоги та роботи хірургічного стаціонару

  • 2. Особливості роботи медичного психолога з хворими хірургічного профілю

  • 3. Обстеження хірургічного хворого

  • 4. Асептика i антисептика

  • 5. Десмургія

  • 6. Хірургічні операції і малоінвазивні технології

  • 7. Основи анестезіології і реаніматології

  • 8. Основи гемотрансфузіології та інфузійної терапії

  • 9. Трансплантація і алопластика

  • РОЗДІЛ II. Типові патологічні процеси

  • 2.1. Загальні питання хірургічної інфекції

  • 2.1.3. Остеомієліт

  • 2.1.4. Гнильна (гнилісна) інфекція

  • 2.1.5. Гостра специфічна хірургічна інфекція

  • 2.1.6. Сепсис

  • 2.1.7. Хронічна специфічна хірургічна інфекція

  • 2.2. Змертвіння і виразки

  • Психологічні аспекти при лікуванні хворих із змертвіннями, виразками і нориці ями

  • 2.3. Сторонні предмети

  • 2.4. Загальні питання клінічної онкології

  • 2.5. Компартмент – синдром

  • 2.6. Вроджені вади розвитку

  • 2.7. Загальні питання пластичної і естетичної хірургії

  • РОЗДІЛ III. Пошкодження і невідкладні стани

  • 3.1. Кровотеча

  • 3.2. Рани

  • Види хірургічної обробки

  • Закриття ран

  • 3.3. Опіки
  • 3.4. Відмороження

  • 3.5. Переломи та вивихи

  • 3.6. Пошкодження м'яких тканин, черепа, грудної клітки і черевної порожнини

  • 3.7. Шок

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи