Розділ 5. РЕПРОДУКТИВНЕ ЗДОРОВ'Я ТА ХВОРОБИ, ЩО ПЕРЕДАЮТЬСЯ СТАТЕВИМ ШЛЯХОМ

Надто раннє статеве життя є соціально й психологічно шкідливим для подальшого розвитку підлітків.

Еріксон (1968) вважає, що основне завдання молоді — це розвиток здібності та навичок статевих відносин. Слід зазначити, що вони залежать від інтелекту, характеру.

Мастерс і Джонсон (лікарі, вчені, подружжя) — автори книг "Людська сексуальна реакція", "Людська сексуальна неадекватність" (1966,1970), "Мастерс і Джонсон про любов і секс" (1982), багато зробили, щоб сексуальні відносини стали більш зрозумілими всім людям. Вони описали кілька типів статевої поведінки:

— "експериментатори", які прагнуть до збільшення кількості статевих партнерів, для них увесь світ — це великий сексуальний полігон;

— "шукачі", які в пошуках ідеалу використовують будь-які засоби, вони збільшують кількість сексуальних партнерів, щоб знайти найбільше задоволення;

— "консерватори", які дуже вибагливі у сексі, вони охоче фліртують, але не доводять справу до статевих зносин.

У споживацькому суспільстві — багато сексу, але мало кохання, особливо взаємного. Статеве життя без шлюбу надто швидко розповсюджується в наші часи.

5.3. Загальне уявлення про репродуктивну здатність, репродуктивний потенціал

На біологічному рівні функціонування у людини є два головні завдання: вижити та відтворити собі подібних. Виживання пов'язане з такими валеологічними поняттями, як адаптаційний потенціал і рівень індивідуального фізичного здоров'я.

Друге завдання вирішується лише репродуктивно здоровими людьми. Репродуктивне здоров'я жінок можливо оцінити за наслідками функціонування їхньої репродуктивної системи, а саме за кількістю вагітностей і своєчасно народжених дітей. Репродуктивне здоров'я чоловіків можливо оцінити за єдиним показником — здатністю до запліднення.

Як свідчить наука, репродуктивна система відносно автономна, тому немає прямої кореляції між станом загального та репродуктивного здоров'я. Високий рівень загального здоров'я інколи супроводжується низькою плодовитістю і навіть відсутністю її, але може бути і навпаки. Поряд із цим існує загальний біологічний механізм, який поєднує ці два аспекти і спрямовує їх завдяки нейрогуморальній регуляції в одному напрямку. Наприклад, при стресі, існуванні загрози життю індивіда порушується його репродуктивна здатність, навіть унеможливлюється вагітність, тому що порушується "домінанта вагітності".

Г. Сельє вважає жіночу неплідність при довготривалому стресі "хворобою адаптації". Чим вищий адаптаційний потенціал, рівень фізичного та психічного здоров'я людини, тим вища вірогідність збереження репродуктивного здоров'я. Різні індивіди мають неоднаковий репродуктивний потенціал, це залежить від спадковості, нейроендокринного та імунного статусу.

На репродуктивну функцію негативно впливає стрес, особливо хронічний, якість харчування, спосіб життя. Подібне буває не лише при дії надмірних факторів, але й при токсикозах у вагітних, коли адаптація до змін під час вагітності стає недостатньою через низький рівень фізичного здоров'я матері.

Тютюнопаління відбивається на сексуальному здоров'ї, впливає на обмін статевих гормонів. Н. Ширрен установив, що у людей, що палять, сексуальна активність є вдвічі нижчою.

Алкоголь дещо підвищує сексуальні бажання, оскільки знімає гальмівний вплив виховання та зовнішнього середовища, але порушує ерекцію. В. Шекспір у "Мак-беті" писав: "випивка сприяє бажанню, але позбавляє можливості".

Чим більше людина п'є, тим менше у неї статевих сил, погіршується якість статевих клітин. Під впливом великих доз алкоголю змінюється прояв статевих рефлексів.

Людська сексуальність може приносити не лише радість і щастя, але й великі страждання, оскільки чимало інфекційних хвороб передається статевим шляхом. Ці хвороби називаються венеричними. Більшість із них виліковується, якщо вчасно поставити діагноз, але ушкодження, викликані їхніми збудниками, позначаються на репродуктивному здоров'ї.

Сексуально активні люди, що часто змінюють партнерів, мусять періодично проходити медичне обстеження, особливо після зміни сексуального партнера, не займатись самолікуванням.

5.4. Фактори формування та збереження репродуктивного здоров'я

5.5. Статева культура, як передумова репродуктивного здоров'я