• дворівневий канал - включає два проміжних рівні: рівень оптовиків і рівень роздрібних торговців;
• трьохрівневий канал - складається з трьох проміжних рівнів - наприклад, між оптовиками і роздрібними підприємствами містяться дрібні оптовики.
Існують також канали розподілу зі значною кількістю рівнів. З погляду виробника товарів, значна кількість рівнів означає втрату контролю над процесом продажів і складну схему каналів розподілу.
Оцінка різних каналів. Кожен варіант каналу розподілу варто оцінювати за: економічним критерієм (співвідношення результатів і витрат); ступенем контролю; періодом адаптації (структура каналу повинна забезпечувати можливість швидкої зміни маркетингової стратегії на нестабільних ринках).
Другий етап - оцінка умов розподілу.
Виявляючи можливі варіанти розподілу, підприємство повинно оцінити такі умови: потреби покупців; конкуренцію; законодавчі норми; особливості продукції; особливості підприємства.
Третій етап - визначення цілей розподілу.
Лідер каналу розподілу має сформулювати цілі, що стануть критерієм вибору каналу. Наприклад: уникати конкуренції при прямому продажеві і використовувати послуги посередників або здійснювати продаж кожній групі покупців на різній основі, безпосередній продаж великим покупцям і використання послуг посередників при продажу невеликим організаціям.
Цілі каналу розподілу піддаються впливу таких факторів, як характеристики товару; обсяг послуг, що надаються всередині каналу; стратегія діяльності підприємства; торговельні посередники; конкуренти і навколишнє середовище.
Четвертий етап - визначення структури каналів (системи розподілу) - передбачає чотири види рішень:
• o чи використовувати посередників: якщо так, то:
• o довжина каналу (кількість посередників);
• o інтенсивність розподілу; за ступенем охоплення виокрелюють три види розподілу:
– ексклюзивний розподіл - кількість посередників, що працюють безпосередньо з товарами або послугами виробника, суворо обмежено; застосовується, коли виробнику необхідно встановити контроль над діяльністю продавців і рівнем сервісу, що вони надають; при цьому укладаються ексклюзивні дилерські угоди, згідно з якими підприємства-продавці зобов'язуються не торгувати товарами конкуруючих марок; у свідомості споживачів імідж товару підвищується, що дозволяє встановлювати на нього вищі націнки;
– селективний (вибірковий) розподіл - використовується більше посередників, ніж в ексклюзивному, але не максимальна їхня кількість; підприємство встановлює хороші ділові відносини з деякими посередниками й очікує від них зусиль зі збуту вищих за середні; дозволяє домогтися необхідного охоплення ринку при більш твердому контролі і менших витратах;
– інтенсивний розподіл - передбачає, що виробник прагне забезпечити наявність своїх товарів у максимальній кількості торговельних точок; це важливо, коли споживачі приділяють особливу увагу зручності розташування;
• o добір конкретних посередників - найважливішими критеріями при доборі посередників є: їх здатність охопити цільовий ринок; здійснювати торговельні функції з розумними витратами; додаткові критерії: фінансові ресурси, досвід, охоплювані ними географічні райони, рівень сервісу і виконання замовлень, темпи росту, знання продукції, репутація в галузі.
П'ятий етап - забезпечення кооперації (співробітництва) учасників каналу.
Визначений ступінь кооперації диктується загальним прагненням до одержання прибутку, однак одночасно зі співробітництвом іноді виникають конфлікти в результаті розходжень економічних цілей учасників каналу і їхніх поглядів на методи ведення справ.
Виокремлюють три типи конфліктів:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Маркетинг підприємства» автора Балабанова Л.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „РОЗПОДІЛ ТА ЗБУТ У КОМПЛЕКСІ МАРКЕТИНГУ ПІДПРИЄМСТВА“ на сторінці 4. Приємного читання.
