Організаційно-економічний механізм адміністрування та партнерської взаємодії господарюючих суб'єктів у системі логістичного управління

Логістичний менеджмент

Існує дві базові системи розподіл ресурсів в ринкових та адміністративних командах. Перша пов'язана з прийняттям рішень, виходячи з орієнтації оперативно-тактичного характеру на максимізацію прибутку.

Для другої характерний недолік стимулів для кожного з учасників угоди, пов'язаних з складною ієрархічною структурою організації. Знищення та взаємна компенсація цих недоліків виконується в процесі конвергенції названих систем. Тобто утворюється винятковий механізм, який охоплює весь спектр обміну і розподілу ресурсів, які мають свою причинно-наслідкову мотивацію. Подібні формування отримали назву логістичних альянсів [55]. Ідея їх формування пов'язана з прийняттям узгоджених рішень суб'єктів ринку.

Типологія альянсів грунтується перш за все на розмежуванні альянсів конкуруючих і не конкуруючих компаній

Основні типи партнерств не конкуруючих фірм:

• 1)транснаціональні спільні підприємства, які, як правило, приводять партнерів до безумовного успіху в тому випадку, коли вибір місцевого партнера визначається цінністю його вкладу в розвиток спільного підприємства і якщо транснаціональний партнер дозволяє місцевому партнеру користуватися певною свободою дій при управління єдиним філіалом. У транснаціональних спільних підприємств протягом перших років їх існування відносно високий "рівень смертності", але потім вони стають практично "безсмертними". У результаті здійснення спільної програми співробітництва становище партнерів відносно один одного в цілому не змінюється: транснаціональний партнер зберігає за собою свої технології і методики створення нового продукту;

• 2)вертикальні партнерські угоди, за допомогою яких клієнти і постачальники можуть сутгєво підвищити ефективність виробництва, покращити якість продукції, знизити виробничі витрати і сприяти розвитку новаторських технологій. Збільшення кількості таких підприємств сприяє концентрації галузі, в якій діє підприємство-постачальник, оскільки слабкі конкуренти, які не спроможні стати надійними партнерами, стають "маргінальними" підприємствами або зовсім зникають;

• 3)міжгалузеві угоди, які, на перший погляд рідше приводять партнерські фірми до успіху, ніж інші типи. Це пояснюється, перш за все, невизначеністю, яка притаманна розвитку нових напрямків виробництва. Розвиток партнерства може мати два варіанти.

По-перше, партнерство може добитися повної або часткової автономії по відношенню до партнерів, які його створили і, таким чином, стати повністю незалежним і самостійним підприємством.

По-друге, кожен партнер може спробувати використати партнерство для того, щоб розвинути свої навички в новому напрямку виробничої діяльності, яку освоює спільно з партнером. У такому випадку конкурентна боротьба загостриться.

Основні типи партнерств фірм-конкурентів:

4)інтеграційні альянси, які створюють компанії для того, щоб отримати ефект масштабу виробництва при виготовленні окремих комплектуючих або здійснення обмеженої стадії виробничого процесу.

Логіка така: якщо один із партнерів - набагато більша компанія, ніж інший, то додаткові ринки збуту продукції для більш слабкого партнера не принесуть суттєвого прибутку, який перевершить витрати на створення альянсу, а економія, отримана за допомогою альянсу, не перекриє додаткових витрат на управління партнерськими стосунками. Часто інтеграційні альянси створюють з метою проведення спільних науково-дослідних робіт, координація яких дозволяє максимізувати прибуток від вкладених коштів.

5)псевдо концентраційні альянси, які створюють компанії

для виробництва єдиної продукції, яка належить всім партнерам. Вони виконують усі функції, які необхідні при організації спільного виробництва: науково-дослідні роботи, власне виробництво і комерційний розподіл продукції.

• 6)комплементарні альянси, в яких компанії для спільної виробничої діяльності об'єднують активи і науково-технічні розробки, різні за свої характером. При переході від одної стадії виробничого процесу до іншої продукт переходить від одного партнера до іншого, оскільки він володіє унікальними активами (наприклад, один партнер виготовляє продукцію, інший її реалізує).

• 7)логістичні альянси відслідковують три самостійних, але взаємопов'язаних аспекти:

  – предметний (логістичний), визначає логістику господарських зв'язків, встановлених в процесі обміну товарно-матеріальними (продукція) і нематеріальними (послуга) цінностями.

  – цільовий аспект визначає сутність загальної стратегії поведінки в комерції.

  – організаційний аспект, визначає оформлення стосунків і побудову асоціативних структур.

• 8)стратегічні альянси зв'язують дві або більше компаній, що об'єдналися, щоб розділити ризики і винагороду заради досягнення конкретних, але, можливо, різних цілей. Стратегічні альянси розрізняють по ступеню контролю над власністю - від повного до обмеженого умовами контракту. На нашу думку, стратегічні альянси слід відрізняти від просто спільних підприємств. Під утворенням спільного підприємства розуміють створення нової компанії за рахунок внесків активів або бізнесу двох або більшого числа окремих фірм. Нова організація веде свій бізнес окремо від кооперації власника, але в його інтересах.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Логістичний менеджмент» автора Кулик В.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Організаційно-економічний механізм адміністрування та партнерської взаємодії господарюючих суб'єктів у системі логістичного управління“ на сторінці 5. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • СУТНІСТЬ І ЗАДАЧІ ЛОГІСТИЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

  • Дефініція, об'єкти та суб'єкти логістичного менеджменту

  • Сутність логістичного підходу до управління ланцюгами "постачання — виробництво — реалізація — споживання"

  • Перспективи розвитку логістичного менеджменту в Україні

  • ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЛОГІСТИЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

  • Управлінські рішення в умовах маркетингово-логістичної взаємодії

  • НАУКОВІ ПРИНЦИПИ ЛОГІСТИЧНОГО УПРАВЛІННЯ

  • Принципи логістичного управління

  • Відтворювально-оптимізаційний принцип

  • Директивно-динамічний принцип передбачає

  • Логістична єдність принципів управління у сучасному бізнес-середовищі

  • СТРАТЕГІЯ І ТАКТИКА ЛОГІСТИЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

  • Сутність та етапи розбудови стратегії логістичного управління

  • Оперативно-тактичні методи та інноваційні технології розвитку логістичної діяльності

  • Стратегія формування логістичної цінності продукції

  • СИСТЕМА ЛОГІСТИЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

  • Організаційно-економічний механізм адміністрування та партнерської взаємодії господарюючих суб'єктів у системі логістичного управління
  • ЗАГАЛЬНІ ФУНКЦІЇ ЛОГІСТИЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

  • Функція логістичного цільополягання

  • Функція стратегічного та оперативно-календарного планування і бюджетування

  • Оперативно-календарне планування

  • Функція організації логістичних систем

  • Міжнародні транспортні системи

  • Функція мотивації логістичної діяльності

  • Функція координації та синхронізації логістичної діяльності

  • Функція логістичного контролінгу

  • МЕТОДИ ЛОГІСТИЧНОГО УПРАВЛІННЯ

  • Нормативно-правова база управління логістичними системами і процесами.

  • Соціально-психологічні методи логістичного управління

  • Технолого-організаційні методи логістичного управління

  • Економічні методи логістичного управління

  • ПЕРСОНАЛ-ТЕХНОЛОГІЇ ПІДГОТОВКИ МЕНЕДЖЕРІВ З ЛОГІСТИКИ

  • Вимоги ринку праці до професійних менеджерів з логістики

  • Класифікація персонал-технологій відбору, підготовки та організації праці логістичного персоналу

  • Система сертифікації фахівців з логістичного управління

  • Сертифікати SOLE (The International Society of Logistics - Міжнародне товариство логістики)