Уже відзначалося, що посередники, що беруть участь у каналі розподілу вихідного матеріального потоку виробника, у залежності від джерела їхніх фінансових засобів і виду здійснюваного ними представництва можуть бути розділені на дилерів, дистриб'юторів, комісіонерів чи агентів, брокерів.
Розглянемо особливості і можливості цих видів посередників докладніше.
Дилери являють собою, як правило, оптових посередників, найбільш близьких до споживача. Вони проводять всі операції від свого імені і за власний рахунок. Товар здобувається ними у виробника за договором. Після оплати конкретного постачання дилер стає її повним власником, а його відносини з виробником за відповідним договором припиняються. Як організуються надалі відносини дилера з потенційними покупцями, і як і на яких умовах він забезпечить збут придбаного їм товару — це його власна справа і його власний ризик. Для продовження своїх відносин з виробником дилер повинний укласти новий договір постачання.
Останнім часом унаслідок прагнення постачальників особливо великих, додати збуту відому стабільність і визначеність і сформувати вертикальні канали розподілу, відносини їх з дилерами перетерплюють трансформацію, що полягає в наданні дилерам тих чи інших привілеїв.
У зв'язку з різним характером відносин з виробниками розрізняють два типи дилерів.
Ексклюзивні дилери мають виняткові права з реалізації продукції виробника і є його єдиними представниками в оголошеному регіоні.
Авторизовані дилери відповідають перед споживачем за продану ними продукцію, але не є єдиними представниками виробника і працюють звичайно за принципами. Це значить, що такий дилер укладає з виробником договір комерційної концесії.
Дистриб'ютор діє за власний рахунок, але від імені компанії-виробника. Дистриб'ютор, вступаючи в договірні відносини з виробником, здобуває право продажу продукції виробника протягом обговореного терміну й у межах визначеного регіону. Ця продукція не стає власністю дистриб'ютора, і він просуває її далі по каналу розподілу від імені виробника, хоча і за свій рахунок. Для зниження фінансового ризику дистриб'ютори прагнуть працювати в умовах більш-менш стабільного попиту. Тому в каналі розподілу дистриб'ютори звичайно займають проміжне положення між виробником і дилерами. В одного виробника найчастіше є декілька дистриб'юторів, а кожен дистриб'ютор, у свою чергу, обслуговує декількох дилерів. Комісіонер, так само як і дилер, робить різні операції зі збуту продукції від свого імені. Але, на відміну від дилера, він робить ці операції за рахунок компанії-виробника. Тому виробник, що у даному випадку називається комітент, передаючи комісіонеру права на продаж своєї продукції (здаючи її "на комісію"), зберігає права власності на цю продукцію аж до моменту її оплати споживачем. Отже, для виробника комісіонер виконує роль посередника, а для споживача посередником не є, оскільки операції й оплати, і одержання товару споживач робить з тою самою особою. Винагороду за послуги комісіонер звичайно одержує у вигляді відсотка від вартості виконаної їм операції або у вигляді різниці між ціною, призначеною комітентом, і ціною, за якою даний товар фактично удалося продати.
Агент є, як правило, юридичною особою і виступає як представник іншої особи, що у даному випадку називається принципалом. Агент укладає угоди від імені принципала і за його рахунок. Таким чином, агент є, власне кажучи, людиною, що служить принципалу і одержує від нього оплату або за тарифом, або за спеціальною домовленістю. Дуже поширена виплата винагороди агентам у вигляді відсотка від суми укладених угод, що повинно стимулювати їхню діяльність. Існують два різновиди агентів.
Універсальні агенти можуть робити від імені принципала будь-які дії.
Генеральні агенти мають право робити від імені принципала тільки ті дії, що обговорені в спеціальному дорученні.
Ще одним різновидом осіб, що беруть участь у функціонуванні каналу розподілу, є брокери. Подібно агентам брокери діють за рахунок компанії-виробника, але не розпоряджаються і тим більше не володіють продукцією виробника. їхня діяльність полягає в тім, щоб зводити агентів різних ланок каналів розподілу. Але якщо агенти працюють на підставі договорів із принципалом, то брокери виконують окремі доручення на підставі разових домовленостей. Звичайно робота брокерів оплачується^за фактом у вигляді відсотка від загального обсягу реалізації.
Організація того чи іншого каналу для розподілу визначеної продукції містить у собі визначення його структури і рівня, а також визначення видів посередників і їхніх взаємозв'язків. Відповідні рішення для різних випадків розподілу різних товарів будуть, зрозуміло, різними.
У торговельній логістиці прийнято розрізняти три види розподілу продукції, що зображені нарис. 1.37.
Рис. 1.37. Різновиди розподілу готової продукції
Інтенсивний розподіл — це такий розподіл, коли в ньому бере участь за можливістю найбільше число збутових контор з реалізації продукції, причому кожна забезпечена запасами необхідного обсягу.
Ексклюзивний розподіл — це такий розподіл, коли в ньому бере участь обмежений мінімум, для даної території, збутових контор, кожна з який має виняткові права на збут даної продукції в даному регіоні.
Селективний розподіл — це такий розподіл, коли на даній території встановлюється не максимально можливе, але і не мінімальне число збутових контор, забезпечених запасами готової продукції.
У керуванні товарними ресурсами останнім знаходять застосування системи типу MRP, в усе більш широкому масштабі і з усе більш високим рівнем комп'ютеризації застосовуються системи типу DRP (планування розподілу ресурсів — Distribution Resources Planning). Системи такого типу вирішують наступні задачі:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Торговельна логістика» автора Балабан П.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Канали збуту і розподілу“ на сторінці 2. Приємного читання.
