Лобо

Лобо — це американський вовк, який жив у долині Кюрампо в Нью Мексиці. У кінці 19 століття Лобо та його зграя були змушені розпочати полювання на худобу поселенців, адже ті, в свою чергу, раніше винищили їхню здобич.

Скотарі спробували знищити Лобо і його зграю, насипавши отруту в мертві туші тварин, але вовки відкинули заражені частини туш і не стали їх їсти. Потім скотарі спробували знищити вовків ставлячи на них капкани та влаштовуючи облави. Безрезультатно.

Винагорода в 1000$ за голову Лобо виглядала досить спокусливо і Ернест Сетон Томпсон вирішив спробувати щастя. Він отруїв п'ять приманок, завбачливо приховуючи сліди присутності людини і розкидаючи їх на території Лобо. На наступний день всі принади зникли, і Сетон вирішив, що скоро Лобо помре. Але через деякий час Сетон знайшов всі п'ять приманок зваляними на одну купу, накриту землею і камінням, що показувало огиду Лобо до спроб Сетона отруїти його.

Тоді Сетон придбав нові, поліпшені капкани і обережно встановив їх на території Лобо. Та згодом він побачив, що Лобо спеціально пробігся через всі пастки, але не попався.

В таких спробах упіймати вовка пройшло 4 місяці, замість двох тижнів, як планував Сетон. Почувався мисливець погано, він був украй виснажений безрезультатними спробами.

Та якось йому пощастило: він побачив сліди Лобо, наступні за більш дрібними слідами. У цей момент Сетон зрозумів, що слабкістю Лобо була біла вовчиця на прізвисько Бланка. Мисливець встановив кілька капканів у вузькому проході, щоб Бланка в них потрапила, так як Лобо їх всіх уникав. Нарешті Сетону пощастило. Бланка, намагаючись перевірити приманку (голову худоби), потрапила в капкан. Коли Сетон її знайшов, вона вила від безвиході, а поруч бігав Лобо, який відбіг на безпечну дистанцію і дивився як Сетон і його люди вбили Бланку та прив'язали до коня.

Протягом наступних двох днів Сетон чув виття Лобо. Це було не просто виття — це було тужливе завивання. Хоча він і співчував горю вовка та все одно планував далі, як би спіймати Лобо. Незважаючи на небезпеку, Лобо, йдучи за запахом Бланки, прибігає на ранчо Сетона, куди привезли білу вовчицю. Сетон встановлює ще більше капканів, використовуючи запах Бланки як приманку. Протягом всієї історії, Лобо так і не дав Сетону спіймати себе.

31 січня 1894 року Лобо потрапив усіма чотирма лапами до капкану. Коли Сетон наближався, Лобо продовжував стояти на зранених ногах, завиваючи. Вражений хоробрістю і любов'ю Лобо до своєї супутниці, Сетон не зміг добити вовка. Він і його люди зв'язали Лобо, одягли йому намордник і прив'язали до коня, а після відвезли до себе на ранчо. Лобо відмовлявся що-небудь їсти і навіть дивитися на своїх загарбників. Його посадили на ланцюг, і він весь час дивився в бік «свого королівства». Тієї ж ночі Лобо помер: його серце не витримало.

Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!