Вафельне серце

У норвезькій бухті під дивною назвою Тріски-Матільди в невеликому селищі живе хлопчик, якого батьки назвали «великим» ім’ям Теобальд Родрік Даніельсен Уттергорд, але, на щастя, поки він маленький, його можна називати просто Тілле.

Тілле дуже дружний з дідусем і бабусею, яку він кличе баба-тітка. А ще у Тілле є подружка однокласниця Лена Лід. На відміну від спокійного слухняного Тілле Лена суще бісеня: ніколи не сидить на місці, завжди вигадує різні витівки, то канатну дорогу, то спалювання відьом, то гру в війну з фашистами. За ці витівки Лене і її вірному Тілле сильно дістається від дорослих. Лена мріє, щоб у неї був тато. Лене і Тілле продовжують вигадувати собі пригоди — то стануть шукати Лене тата за допомогою оголошення «візьмемо тата в хороші руки» в магазині, то поїдуть у місто грати на вулицях на флейті, щоб заробити на новий м’яч.

Один раз вони задумали грати в Ноїв ковчег і стягнули в дядьків катер всю живність, яку змогли знайти в окрузі. Для Ноя, напевно, кролики і комашки в банках, курка з півнем, козел і корова значили не так вже й багато, але Тілле з Лене були в захваті і вже чекали світового потопу, коли корова зірвалася в воду і все пішло шкереберть. Дорослі, як і годиться, з’являються в останню мить, ахають і охають, а потім сміються і все прощають. Але є тут і інші дорослі, які самі як діти.

Дід весь час проводить в морі, харчується однією рибою, живе в підвалі і всупереч всім маминим заборонам нишком катає дітей в ящику на мопеді. А баба-тітка, його сестра, взагалі найкраща на світі жінка, єдиний її недолік в тому, що вона в’яже на спицях (хіба вона не знає, що в’язані речі просто неможливо носити?) Вона пече найсмачніші на світі вафлі — «Я сиджу тут одна з холодною вафельницею, в якій нічого не пекли вже кілька тижнів!», а одного разу вона виманила з дому всіх піратів, які робили вигляд, що тримають оборону, а ледь відчувши запах вафель з двору, самі викинули білий прапор на ручці від швабри. Одного разу під час хвороби в маренні Лене привиділося, що тато, нарешті з’явився. Але це був доктор, якого до неї викликала мама. «Нічого, — сказала Лене, — нехай в сім’ї буде людина, яка вміє лікувати».

Мама і доктор стали дружити і закохалися один в одного. Тілле став думати, що у Лене скоро з’явиться батько. Але в житті Тілле наступають важкі часи. Помирає його улюблена бабуся, яка була дуже добра і пекла такі чудові вафельні серця. А потім Тілле дізнається, що Лене з її мамою повинна виїхати в місто.

Зовсім погано стало Тілле після від’їзду подружки. Але і Лене не змогла довго без друга. Вона втекла з міста і Тілле сховав її в сараї. А потім діти стали перебиратися з сараю в будинок на горі і скотилися з гори на санках, отримавши травми. Після того, як діти одужали мама Тілле, домовившись з мамою Лене дозволила дівчинці пожити в сім’ї у Тілле, поки вона сама довчиться на курсах. Діти були щасливі, що вони знову разом.

Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!