Розділ «Колиска для кішки»

– Гаразд, усе це я поки що засвоїв, – сказав я.

Раптом доктор Брид замовк, почувши шепіт у приймальні, шепіт гучний та значущий. Це були голоси пташок з дівочого гнізда. Дівчата зібралися у приймальні та готувалися до співу.

І вони заспівали, щойно ми з Бридом з’явились на порозі кабінету. Їх було багато, кілька десятків, одягнених, як церковні хористки: у кожної був комірець із білого паперу, пришпилений скріпкою. Вони співали чудово.

Мене це здивувало й розчулило до сліз. Мене завжди зворушує цей рідкісний скарб – ніжність дівочого співу.

Дівчата співали «O мале місто Віфлеєм». Не скоро я забуду, як звучав у їхньому виконанні рядок: «Страхи та надії минулих років сьогодні згадаємо знов».

21

Морська піхота йде в наступ

Старий доктор Брид за допомогою міс Фауст пороздавав різдвяні шоколадки друкаркам, і ми повернулися до його кабінету.

– На чому ми зупинилися? – спитав він. – А, так-так!

І він попросив мене уявити морських піхотинців Сполучених Штатів, що пропадають у Богом забутому болоті.

– Їхні вантажівки, танки та гаубиці буксують, – сумно сказав він, – грузнучи у смердючій багнюці… – Він підняв палець і підморгнув мені. – Але припустимо, юначе, що один із солдатів має крихітну капсулу із зернятком льоду-дев’ять, із програмою для атомів води, щоб вони створили нову структуру, замерзли. Якщо цей солдат кине зернятко у найближчу калюжу, то?..

– Калюжа застигне? – припустив я.

– А багнюка навколо калюжі?

– Застигне?

– І всі калюжі в уже замерзлому ґрунті?

– Теж замерзнуть?

– А озерця та струмки серед замерзлої трясовини?

– Теж замерзнуть?

– Отож-бо й воно! – вигукнув він. – А морська піхота Сполучених Штатів вилізе з болота й піде в наступ!

22