Розділ «ЧАСТИНА ДРУГА ПРИЧАЛ ПЕТРА ДОБРИНІ»

Інгрід подивилась на Касяна і погодилась.

— Так… Чоловік.

— А я спочатку подумав, що ви — хлопчик, мадам. Ну, добре. — Він важко підвівся, вийшов з-за столу, і тільки тут усі побачили, що корветтен-капітан п'яний як ніч. Похитуючись, підійшов до Інгрід і простягнув руку до її підборіддя, але рука лише в'яло пропливла перед її лицем і впала. Інгрід відсахнулась. Мюллер звів на неї каламутні, в кривавих прожилках очі. Потім важко глянув на Касяна і перевів погляд на Ролфа.

— Ти чоловік? — тицьнув пальцем у груди Ролфа.

— Брат.

— А-а… Ну, зрештою, все одно.

Він довго перекачувався з носків на п'яти, поводив пальцем перед їх носами, щось думав, щось хотів сказати. Крутив опущеною на груди головою і жував дерев'яними губами. Потім довго тер долонями лице і говорив, ніби переконуючи самого себе: — Ні, Густаве, не зараз. Куди вона подінеться? Куди?.. Хто там, ей!

— Слухаю, гер корветтен-капітан, — молоденький лейтенант з хворобливим, вугруватим лицем зробив крок уперед.

Мюллер мотнув в'ялою рукою.

— Всіх під замок! І не спус… не спускати з них очей! — голова його знову впала підборіддям на груди. Він розплющив одне око і ухняпився ним у лейтенанта. — Щоб ні один пес не торкнувся її пальцем! Вона — моя! Спочатку я, а потім хоч всесвітній потоп… Цих обох у підвал! Мене на човен. Ми відпливаємо… Ти залишишся тут, Крафте, і дивись мені. Якщо я тобі ще не одірвав голову, то тепер… Питання є?!

— Ні, гер корветтен-капітан. Проте, може, ліпше було б забрати їх усіх на човен і разом на Лонгірбюен?

— Ти, здається, вирішив командувати, Крафте? Хто тут командир? — Мюллер намацував кобуру пістолета.

— Ви, гер корветтен-капітан. Ви — командуєте, — не загаявся з відповіддю Крафт. Він клацнув закаблуками і витягнувся перед Мюллером, схиливши набік голову, демонструючи свою цілковиту покору.

— То-то, щеня! Виконуй, що наказано, — Мюллер зробив кілька кроків у бік дверей, але ноги його раптом підкосились, і він звалився на лейтенанта. Той ледве встиг підхопити командира підводного човна, інакше той упав би на підлогу.

— Гайнц, Юрген, корветтен-капітана — на причал! — Він передав Мюллера з рук на руки і відійшов у куток, до були розгорнута рація.

— Але ж, пане лейтенант… спробував було заперечити Гіндеман.

— Мовчать! Зв'язок з човном підтримувати безперервно. Зі мною лишається відділення Тонненбаха, решта супроводжують корветтен-капітана.

— А цих? — виступив наперед квадратний і довгошиїй капрал.

— Тих двох… — лейтенант показав на Ролфа і Касяна, — в підвал, а її… в кабінет, на другий поверх.

Лейтенант всівся за великим письмовим столом, розстебнув верхнього ґудзика на кітелі. Коли Мюллера винесли, до бранців підійшов капрал Тонненбах і ткнув Касяна дулом автомата.