Чумак

- А що таке?

- Оддав її батько заміж, - присилував, нещасливу! Як вона побивалась бідна! мов неживу повезли до свекра.

Я глянув на Гриця: він слухав і пильно дививсь у вікно.

- Вийшла заміж - як за стінку засунулась: змарніла, зв'яла, моя рибочка. А дівчина була як сонце. До мене, було, частенько прибіжить - щебече, розпитує...

- За кого ж її оддано?

- Та за Йвана Бондаря, - от у Дзвонарях, недалечко. Такий багатир!..

Як понурив голову мій Гриць, то до самого дому не підняв.

А мати все:

- Одружись, Грицю, та й одружись! Чому ні?

- А тому ні, - каже Гриць, - що любої пари не знайшов; а побратись абияк негоже!

Сидимо, було, в хаті, мати й почне журитись, а далі й каже:

- Що то за дівчата гарні у нас на селі! Нема і в Києві, мабуть, кращої, як Катря Барабашівна.

А сама дивиться на Гриця.

- А нема, - каже Гриць.

- Хіба Мотря Яковенкова? О-о, хороша дівка, дуже хороша!

- Хороша й Мотря.

- А Мелася?

- І Мелася гарна.

Мати аж, було, заплаче. Так довіку бурлакою й зоставсь наш Гриць.

Марина - перечули ми через люди - скоро вмерла: кажуть, дуже лихий чоловік був. Він уже тепер третю жінку взяв.