Розділ «ДIЯ I»

Явдокія Пи­липівна. З яко­го це ча­су з мо­го ро­та ста­ла вер­ша?

Прокіп Сви­ри­до­вич. Та хіба ж уже не по­ра?

Явдокія Пи­липівна. Пху! пху! (Роз­сер­див­шись, пішла).

Прокіп Сви­ри­до­вич (по­чу­хав го­ло­ву). Роз­сер­ди­лась моя ста­ренька, розгніва­лась; тре­ба піти по­ми­ри­тись. (Виход­и­ть теж у во­ро­та до­до­му).

Міщане, міщан­ки і хор.

Хор (за ко­ном, але ближ­че).

Твоя пісня ду­же гар­на,

Гарно ти співаєш:

Ти щас­ли­вий, спа­ру­вав­ся

І гніздеч­ко маєш.

Ти щас­ли­вий, спа­ру­вав­ся

І гніздеч­ко маєш.

Через кін пе­ре­хо­дить кілька пар: дівча­та з хлоп­ця­ми і са­мі дівча­та; за ос­татніми уга­ня Го­лох­вос­тий у циліндрі, під­жа­ці, ру­ка­вич­ках. По­ле­бе­зив­ши, одс­ка­кує до дру­гих.

Голохвостий (до се­бе). А славні тут дівчат­ка-міща­ноч­ки, до­ло­жу вам: чис­тоє амб­ре! Ду­мав, що знай­ду між ни­ми ту, що ко­ло Вла­ди­ми­ра ба­чив, - дак не­ма, а во­на, здається, з цьо­го кут­ка. От пи­поч­ка, що прос­то тільки - а-ах та пе­ре-ах! Од­но сло­во - ка­нах­вет­ка, только смок­чи! Тро­хи чи я да­же не улю­бив­ся у єйо, чес­не сло­во: прос­то з го­ло­ви не йдьоть… Гос­по­ди! Що ж це я? Чи не проґавив за нею глав­ного пред­ме­та, Проні? От тобі й на! Побігти шу­кать. (Пі­шов хут­ко яром нап­ра­во).

Хлопці, хор (вхо­дять на пе­редній кін).

А я бідний, без­та­лан­ний,

Без па­ри, без ха­ти;

Не до­ве­лось мені в світі

Весело співа­ти!

Не до­ве­лось мені в світі