TextBook – О, куме Петре, це та, яка в необхідних умовах уміє прикидатися недосвідченою!
– Куме, моя жінка так штопає мені шкарпетки, що навіть непомітно…
– А моя, куме, сорочку як випрасує, теж непомітно…
– Куме, чув, що твоя Марійка небезпечно хвора…
– Хвора, куме… Але небезпечна вона тоді, коли здорова…
Посиділи куми гарненько. Збирається кум додому і взувається в хазяйські калоші.
– Куме, навіщо мої чуні взуваєте? Дощу ж немає…
– А я калюжі знайду…
– Куме, відвези мою Марійку до міста.
– Не можу. Сказало начальство гній возити.
– Але я з начальством домовлюся.
– То домовляйся. Яка мені різниця, чи гній везти, чи твою жінку…
Було у Івана три сини: один – старший, другий – менший, а третій – кумовий.
– Куме, а ви б хотіли мати жар-птицю?
– Але тільки варену! У мене від смаженого печія.
– Куме!
– Га?
– Вам подобається, як вам мотають нерви?
– Ні.
– І мені не подобається комусь мотати нерви. То, може, змотаєтесь, щоб я вам нерви не мотав?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Куми та кумки. Анекдоти давні і сучасні» автора Кононенко О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Анекдоти давні і сучасні“ на сторінці 92. Приємного читання.