Розділ «Анекдоти давні і сучасні»

– Ну і що?

– А завтра мене не буде вдома.

– Куме, я вчора впав з тридцятиметрової драбини.

– І залишився живим?

– Так. Правда, я зірвався з третього щабля.

– Куме, то не ваш хлопчик закопує в пісок мій одяг?

– Ні, куме, то сестрин. Мій – он той, що набирає воду вашим капелюхом.

– А що з вами, куме? Обличчя в синцях і зуби вибиті.

– Та знаєте, вчора ми ділили спадок, і я одержав свою частку.

Дівчина дорікає знайомій молодиці:

– Я ж просила, щоб ви нікому не говорили, що я засватана.

– Я й не казала. Я тільки спитала куму, чи вона знає про це.

– Куме, перегорнув оце днями синів щоденник і ледь не знепритомнів.

– Що – багато двійок нахапав?

– Та ні! Виявляється, він уже в четвертому класі.

– Більше я нізащо до кума в гості не піду. Від його слів і досі голова тріщить.

– Цікаво, що ж він базікав?

– Раз за разом повторював: «Вип’ємо ще по одній!».

– Куме, а чому ти щоденно на роботі? Ти ж вже на пенсії, міг би хоч трохи вдома посидіти біля дружини.

– Іди сам біля неї посидь, куме. Побачу, чи ти висидиш.