Розділ «Анекдоти давні і сучасні»

– Багато. Але б’ється.

– Та то не біда, не я ж доїтиму – жінка.

– Що ж ви, кумо, після смерті чоловіка так швидко заміж вийшли?

– Так нудно ж, кумо, немає з ким і посперечатися…

– Добре тобі, кумо. Лежиш, телевізор дивишся, книжки читаєш. Хороший чоловік у тебе.

– Та де там! Учора прийшов з роботи, вечерю приготував, білизну виправ, а хату не підмів. Ще й лаятися довелось.

Оголошення в газеті:

«Міняю двокімнатну квартиру в центрі міста на сарай мера міста».

Кум Петро.

– Ой, куме, дивись, скажу твоїй, що ти мене цілував…

– Так я ж тільки раз…

– А що, більше не хочеш?

– Куме, розлучаюсь! Десять років кидає в мене всім, що тільки потрапить під руку. Подаю на розлучення.

– І чого ви, куме, не розлучилися одразу, а спохопилися аж через 10 років?

Тільки-но чоловік, повертаючись після роботи, повернув у двір куми, як – звідки не візьмись – його дружина.

– Грицьку, а зарплату давали?

– Давали, – мов обпечений, крутнувся чоловік.

– Так чого ти її до куми несеш?

– Ти ба! – ніби він тут і справді вперше, озирається чоловік. – Хто б міг подумати, що на роботі так затуркають?

– Куме, хто це тобі «ліхтаря» під оком причепив?