– В Єгипті стріляють, в Іспанію дорого, в Криму людно… Куди, кумонько, збираєтесь махнути на курорт?
– Е-е-е, махнути на курорт краще всього рукою.
– Продаю, куме, у своєму генделику і горілку, і вино. Коли добре понапиваються, можу пару чарчин і приписати. Чому ж я так мало заробляю?
– А це тому, куме, що в ті чарчини, які ви приписуєте, ви воду не доливаєте.
Кум Іван виходить від кума Петра з гостей.
– Зачекайте, ліхтариком присвічу, там сходи круті, – кричить кум Петро.
– Не треба, – кричить кум Іван, – я вже внизу лежу.
– Знаєте, куме, якби не вуса, ви були б схожі на мою тітку.
– Але у мене немає вусів!
– Та в моєї тітки ж є!
На вулиці чути сильний гуркіт. З вікна виглядає кум Петро і запитує у закривавленого кума Івана:
– Що сталося?
– Та хотів у провулок заїхати!
– А чому з таким гуркотом?
– Та немає там провулка!
Кум Степан прийшов з гостей, кричить:
– Жінко, давай їсти!
– Ти ж у гостях був!
– Я ж там тільки пив.
– Кумо, 1 % населення вважає, що ярлик на одязі слугує для того, щоб знати, як цю річ прати і прасувати.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Куми та кумки. Анекдоти давні і сучасні» автора Кононенко О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Анекдоти давні і сучасні“ на сторінці 22. Приємного читання.