Розділ «Анекдоти давні і сучасні»

– У них навіть хвіст спереду…

– Кумо, пам’ятаєш, кілька років тому моя двоюрідна сестра Марія поїхала до Америки?

– Так, вона там добре влаштувалася.

– Ага. Пише, що цього літа знову поїде за кордон.

– Тю, кумо, вона ж і так за кордоном!

– Куме, що б ти робив, якби оце кінець світу настав?

– Мерщій біг би до гастроному й хапав би ящик з горілкою!

– Який там ящик, як воно отак тільки – гу-гу-гух!!! – і кроку не встигнеш зробити!

– Та ну?! Тоді, поки не пізно, позич грошей, я зараз збігаю.

Допивають куми вже п’яту чарку.

– До дна, куме, до дна дотягніть…

– Я то її дотягну, а хто ж тоді мене дотягне на той кінець села?

Їдуть два куми з ярмарку. І як п’ять верст проїхали, так і відпочити треба, бо як п’ять верст – то і корчма стоїть. От їдуть і забалакалися:

– А що, куме, якби його злічити, скільки-то верст до неба?

– А Бог його святий знає, скільки. Думка така, що верст із п’ять буде.

– Ще пам’ятаю, як ми з кумом заспівали «В кінці греблі…», а от як під греблею опинилися – не пам’ятаю.

– Де це ви, куме, так набралися?

– Та… Склалися на трьох.

– Щось не віриться…

– Їй-бо, склалися на трьох, але… двоє не прийшли.