Розділ «Галина Крук Запасний вихід»

на серце, міцно стиснуте в кулак

на довгі нігті внутрішнього бунту,

які вростають в тіло і болять

і зріє у тобі, немов фурункул,

нікому не потрібна правда-мать

а як дозріє – різатимеш в вічі

батькам і всім по той бік барикад,

бо на полях поем педагогічних

і досі мертві з косами стоять

– як вижив ти у тих боях без правил,

де кожен сам за себе проти всіх?

– що робить з нами те, що не вбиває? —

питає син, прибившись до своїх

і ти з вершини батьківських нотацій

вичитуєш незгідному йому,

що все не так, що він не має рації,

гадаєш, бунт придушено, одначе

ти виграв бій, але програв війну

чуєш,

у ночвах ночі полощеться білий прапор цвіту,