Розділ «Юрій Андрухович Листи в Україну. Вибране»

певно вона мурована

ще й досі в ній пахне людським потом

і сіном зі стаєнь гусарського реґімента

здається має кам’яні сходи

а коли ми шкребемо її безкінечно чорну підлогу

відламками шкла і тупими бритвами

то здається шкребемо спину великого кита

вгрузлого в мілину

у листопадовій пітьмі шостої ранку

лунає сурма побудки

розлучивши кожного з його нічними дівчатами

і під хрипкі погрози капралів

друга чота зіскакує на голови першій

ми ніяк не можемо розтулити очей і руки

все ще тягнуться за дівчатами котрі відпливають

і так починається день

Вокзал

отут ми прагнемо сісти в потрібний поїзд

слідуючи за дороговказами поспішаємо

крізь тісні коридори між клунками й валізами