Розділ «Юрій Андрухович Листи в Україну. Вибране»

сходи рипіли, тремтіла над оком зоря.

Все, що ти можеш — пізнати невидимий рух

війн і чуми, і вогненних коліс

на таємному атласі ночі.

Все, що ти годен — здійматись у вежу,

папі писати цидулу про недорід

і розмовляти латиною там,

де від тебе чекають самопожертви.

Пахло щурами. З вежі виднівся космос.

Юрцьо, ректор Болонського etcetera,

бачив у небі всілякі країни світу.

Все, що ти бачиш — хіба що хвіст

від комети, яка розцвіла

над чернечими снами Європи.

Все, що ти видиш — хіба що качан,

дірка від бублика, слід чумацької валки,

що споконвіку мандрує в нікуди

з пропахлих вогнем україн.

Спурхнули нетопирі. Юрцьо побачив

на небі Дрогобич: залатаний мертвими мур,