Розділ «Юрій Андрухович Листи в Україну. Вибране»

та от впадеш з високих веж

(oh, yes, my baby!),

побачиш — на землі живеш,

а зірка в небі!

Але всі рани заживуть,

смарагдами всі сльози стануть,

коли цілунки проженуть

слова неправд поза вустами.

І павутинки наших душ

полинуть над першооснову,

немов пелюстки наших руж —

розкриються в єднанні знову:

«Це ти?» — «Це я, твій сум і щем»

(oh, yes, my baby!) —

я загорну тебе плащем,

немов на небі.

Романс Мартопляса

Я стужився. Я, мов кінь, погриз вудила —

відступи, бідо гірка й мороко:

десь любов моя на Ринку заблудила,