Що вони роблять? Нащо поклали на цей дивний пристрій? Може, вирішили використати гільйотину?
Обличчям до леза.
Тому й очі зав'язали.
Не відчуває леза над собою.
Та й не схоже на гільйотину.
Час спливав.
Нічого не відбувалося.
По стінах
стікають
крапельки
часу.
Падають.
На неї.
Очікування — тортури. І тіло. І темінь.
Коли очікування розжарилося до білого й уже ледве потамовувала крик, двері поволі відчинилися. Він повернувся.
М'язи напружилися. Ще трохи — й вени полопаються, звільняючи кров. Серце б'ється об стіни тіла. Намагається зірватися з ланцюгів м'язів.
Почала задихатися. Як у дитинстві. Коли тонула. Темна. Закрита. Кімната. Без дверей. Без підлоги. Без стелі. Рівні поверхні. Вакуум. Немає виходу.
— Дихай!
Сильні руки схопили її, потягнули до поверхні.
Попливла вгору на голос.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Елізіум» автора Чибізова Наталія на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина 2 Дім на краю вічності“ на сторінці 86. Приємного читання.