Розділ «Частина 1 Пролог»

Залишить…

Її…

Саму.

Шляхи для відступу відрізано. Його правда. Вибачилася.

У центрі площі, біля помосту, натовп став ущільнюватися. Роберт запропонував поквапитися.

7. Акт I

Дійство розпочалося.

Ліза не знала, як поводитися. Стала розглядати підмостя.

Доволі високе, без поруччя. Вільно роздивитися щонайменшу дрібницю. Натовп примовк. Раптово. Усі повернули голови в бік мерії.

Процесія. Мер. Попереду. Офіційний костюм. Стрічка напереваги. Двоє чиновників. Позад нього. Чорні костюми. Якісь папери. Засуджена. Поміж військових. Зовсім молода жінка. Бліде виразне обличчя. Дивиться. Зосереджено під ноги. Людина в чорному. Натовп став гаряче вітати.

Процесія зійшла на поміст, який одразу ж оточили солдати.

Дзвін.

Серед мертвої тиші його ридання лунали хвилин зо п’ять. Мер спустився з ешафоту й зайняв місце в перших рядах. Чиновник виголосив вирок.

Анна Дайсон, послуговуючись надприродними здібностями, спокусила якогось хлопчину, котрий мав нещастя їй сподобатися, а коли він, вчувши лихі жарти, залишив її та став зустрічатися з «порядною» дівчиною, норовила звести зі світу суперницю. Але та вчасно звернулася «куди слід», і звитяжні співробітники Інквізиції викрили прокляту, відновивши всесвітню справедливість. Завдяки Інквізиції сумна історія має щасливий кінець. До того ж у процесі слідства з’ясувалося, що совість засудженої була обтяжена іншими жахливими злочинами, які Інквізиція блискуче розслідувала.

Натовп завмер.

Офіційні особи залишили ешафот.

Барабанний дріб.

Залунав.

Затих.

Засуджена. У центрі. Погляд — углиб натовпу. Дивиться. Туди. Де. Стоїть вона — Ліза. Може… уникає дивитися туди, де стоїть він. Її хлопець. Не посоромився прийти. З новою подружкою. Герої свята.